English /
한국어 /
Español /
Українська
The Challenge of the Summit of Summits to Implement Peace and Prosperity
Masaki Sugimoto
—What We Can Do Within History That Never Ends
On Sunday, March 1, 2026, the weather in Tokyo was fine—a pleasant Sunday—but pollen would not stop my sneezing, and in the skies of the Middle East missiles were flying back and forth. Reading a newspaper article announcing that war had begun, I walked through the warm streets of Tokyo. And I took part in a theater workshop based on William Saroyan’s play My Heart’s in the Highlands, first staged in 1939, playing the role of a penniless poet.
In the play, I read an article on the outbreak of the First World War. Tears would not stop, from anger and sorrow. Why are we so foolish, and why are the voices that seek peace so powerless? As a nameless poet I wailed, and then, with quietness and a smile, I spoke these words.
“Go on, fire your feeble guns. What could you possibly kill? A poet—a poet can never die out from this world.”
There was despair there, and a hope that nonetheless keeps raising its voice in search of peace. As one father raising children in the year 2026, when humanity could not stop war, I too find hope beyond despair.
On November 12, 2025, on the morning that would mark the start of our twelfth year of marriage, identical twin boys arrived. For three and a half months after that, I paused my work as a management consultant and devoted myself to childcare. Lives that at first only cried and slept came to grip my finger and, smiling, to utter the cooing of “ah” and “oo.” When I returned a smile and voice in the same way, something like exchange was born. Handling for the first time these lives entrusted to me with care, repeating milk and diaper changes every three hours, washing bottles, and snatching under an hour of sleep, my consciousness growing hazy—at some point the boys came to sleep through the night, and my wife and I, too, could sleep properly. At last “peace” came to our home. Then every baby in the world, life itself, came to feel precious. In these days of love and peace, I gained three realizations.
The first is “Wa” (輪, the circle).
That my own child is precious is not blood alone; it is the result of accumulated exchange. Even when we cannot know why a baby cries, a powerful emotional bond forms through the resonance of smile and voice. By resonating beyond understanding, love is nurtured.
The second is “Wa” (我, the self).
Self-sacrifice cannot make peace felt. Peace of the spirit depends on the physical condition of sufficient sleep. Unless I first fill myself, body and mind, true peace cannot be realized.
The third is “Wa” (和, harmony).
Love explodes inward like the sun and is released outward without stint. When love explodes in the intimate relationships of oneself and one’s home, that energy spreads as love for all the life of the world.
The day after I gained these three realizations, a new war broke out in the world. Faced with the macro-level rupture between nations, I was seized by a fierce sense of crisis. We cannot let it go on like this. A world where children can love themselves as they are and live happily—we adults must create it now, with our own hands.
At the “2nd Summit of Summit (Awaji Island),” which I hosted in September 2025 as a gathering of community leaders toward realizing peace, I had put forward the concept of WAWAWA (We Are the World Alliance Without Arrogance). The “three Wa” realizations gained through childcare resonate beautifully with this.
Humanity has believed it could unify the world with a universal ideology. But as the recent flames of war show, has not the very notion that “if we paint over the world with a universal ideology, it will become peaceful” bred the arrogance that excludes others? The sense of resonating with an infant beyond words, the spirit of exchanging and empathizing even without understanding—this, I intuit, is the quality required of the community leaders to come.
At the root of the Summit of Summit, which embodies this spirit, is the theme of “Peace and Prosperity” raised by its first host, Peter Koenig. The world economy is designed so that money gathers toward war. Meanwhile, people who seek peace keep economic activity at arm’s length, and as a result resources do not gather and they fall into helplessness. “Peace activity must not be severed from economic prosperity”—this was Peter’s warning.
At the second summit, we adopted a dialogue format called “Open Space,” in which participants pose their own questions, and community leaders were able to enjoy one another’s differences, learn a great deal together, and hold one another in respect. Furthermore, all participants pooled money and conducted an experiment called “Happy Money Story,” deciding how to accelerate peace and prosperity through the circulation of that money. When faced with the raw resource of money, how individual egos and fears erupt; how hard it is to think of peace and economy as contiguous. This earthy, painful trial and error became truly valuable dialogue and laid bare our challenge. The mechanism of war and prosperity has already been established as a business. But the mechanism of peace and prosperity—not yet.
As the poet in Saroyan’s play cried out, no matter how thoroughly we are ruled by violence, the human essence that exchanges with others and praises life cannot be killed. The Summit of Summit is a community of community leaders. If leaders full of self-love connect in the spirit of WAWAWA and circulate resources, the world will change. Peace is not a distant ideal; it is something implemented within the relationships of this very moment. As long as we do not cease to praise life, that flame will not go out.
The 3rd Summit of Summit is scheduled to be held from October 3 to 6, 2026, in Minakami Town, Gunma Prefecture. Together, let us weave this new story of prosperity.
Masaki Sugimoto
Organizer of the 2nd Summit of Summit and management consultant. Representative Director of MAP U Co., Ltd. After working at global consulting firms (PwC and DTC), he became independent and has served as director of five companies. He advocates for a new way of organizing that integrates business logic with family relationships under the vision of “discovering the true value of individuals and organizations through love-based management.” He is also a certified yoga therapist of the Japan Yoga Therapy Society and supports the mental and physical health of business professionals. As the father of identical twin boys born in November 2025, he practices the integration of childcare and peace activism. Drawing on his experience traveling the world as a backpacker, he values the spirit of WAWAWA—where multiple truths coexist—and serves as the source of the Summit of Summit from its 2nd edition onward.
평화와 번영을 실장하는 Summit of Summits의 도전
스기모토 마사키(Masaki Sugimoto)
─ 끝나지 않는 역사 속에서 우리가 할 수 있는 것
2026년 3월 1일의 도쿄는 날씨가 좋고, 기분 좋은 일요일이었지만, 꽃가루로 재채기가 멈추지 않고, 중동의 하늘에는 미사일이 오가고 있었다. 전쟁이 시작되었음을 알리는 신문 기사를 읽으며, 나는 따뜻한 도쿄의 거리를 걷고 있었다. 그리고 1939년에 초연된 윌리엄 사로얀의 희곡 『내 마음은 고원에』를 소재로 한 연극 워크숍에 참가하여, 한 푼도 가지지 않은 시인 역을 연기했다.
극중에서 제1차 세계대전 발발 기사를 읽었다. 분노와 슬픔으로 눈물이 멈추지 않았다. 왜 우리는 이렇게도 어리석고, 평화를 바라는 목소리는 무력한가. 나는 무명의 시인으로 통곡하다가, 이윽고 고요함과 미소와 함께 이렇게 입에 담았다.
“자, 너희의 가냘픈 총을 쏘아 보아라. 너희가 무엇을 죽일 수 있겠느냐. 시인이라는 자는, 결코 이 세상에서 멸절되지 않는다.”
거기에는 절망과, 그래도 평화를 바라며 계속 목소리를 내는 희망이 있었다. 인류가 전쟁을 멈추지 못한 2026년에 육아를 하고 있는 한 사람의 아버지로서, 나도 절망의 끝에 희망을 찾고 있다.
2025년 11월 12일, 결혼 12년 차에 접어들려는 아침, 일란성 쌍둥이 남자아이가 찾아왔다. 그로부터 3개월 반, 경영 컨설턴트로서의 걸음을 한때 멈추고, 육아에 전념했다. 처음에는 울고 잠들기만 하던 생명이, 손가락을 마주 잡고, “아~” “우~”라는 쿠잉을 미소와 함께 내게 되었다. 이쪽도 같은 식으로 미소와 목소리로 답함으로써, 교류 비슷한 것이 생겨났다. 처음 맡는 생명을 신중하게 다루며, 3시간마다의 우유와 기저귀 갈이, 젖병 세척, 그리고 1시간이 채 못 되는 수면을 반복하며, 의식이 몽롱해지는 가운데, 어느새 아들들은 밤에 통잠을 자게 되었고, 우리 부부도 제대로 잘 수 있게 되었다. 가정에 드디어 “평화”가 찾아왔다. 그러자, 세상의 모든 아기, 생명 자체가 사랑스럽게 느껴지게 되었다. 이 사랑과 평화의 나날 속에서, 나는 세 가지 깨달음을 얻었다.
첫 번째는 “와(輪)” ─ 고리.
내 자식이 사랑스러운 것은 혈연만이 아니라, 쌓아 온 교류의 결과이다. 아기가 우는 이유를 알 수 없어도, 미소와 목소리의 울림으로 강렬한 정서적 연결이 형성된다. 이해를 넘어 울려 퍼짐으로써, 사랑은 자라난다.
두 번째는 “와(我)” ─ 나.
자기희생으로는 평화를 실감할 수 없다. 정신의 평화는, 충분한 수면이라는 신체적인 조건에 의존한다. 우선 자기 자신을 심신 모두 채우지 않으면, 진정한 평화는 실현될 수 없다.
세 번째는 “와(和)” ─ 조화.
사랑은 태양처럼 안쪽으로 폭발하여, 바깥쪽으로 아낌없이 방출된다. 자기와 가정이라는 가까운 관계성에서 사랑이 폭발함으로써, 그 에너지는 세상 모든 생명에 대한 사랑으로 퍼져 간다.
이 세 가지 깨달음을 얻은 다음 날, 세계에서 새로운 전쟁이 일어났다. 거시적인 국가 간 단절을 앞에 두고 나는 격렬한 위기감에 휩싸였다. 이대로는 안 된다. 아이들이 있는 그대로의 자기를 사랑하고 행복하게 살 수 있는 세상을, 지금, 우리 어른들의 손으로 만들어야만 한다.
평화 실현을 향한 커뮤니티 리더들의 모임으로 주최한 2025년 9월의 “제2회 Summit of Summit (아와지시마)”에서, 나는 WAWAWA(We Are the World Alliance Without Arrogance: 오만 없는 세계 동맹)이라는 콘셉트를 내놓고 있었다. 육아에서 얻은 “세 가지 와”의 깨달음은, 이것과 멋지게 울려 퍼진다.
인류는 보편적인 사상으로 세계를 통합할 수 있다고 믿어 왔다. 그러나 작금의 전화가 보여주듯이, “보편적인 사상으로 세계를 덧칠하면 평화로워진다”는 발상 그 자체가, 타자를 배제하는 오만함을 낳아 온 것은 아닌가. 말을 넘어 아기와 울려 퍼지는 감각, 이해할 수 없어도 교류하고 공감하는 정신이야말로, 앞으로의 커뮤니티 리더에게 요구되는 자질이라고 나는 직감하고 있다.
이 정신을 구현하는 Summit of Summit의 근간에는, 제1회 주최자 피터 코닉 씨가 내건 “평화와 번영(Peace and Prosperity)”이라는 주제가 있다. 세계 경제는 전쟁에 돈이 모이도록 설계되어 있다. 한편 평화를 바라는 사람들은 경제 활동을 멀리하여, 결과적으로 자원이 모이지 않고 무력감에 빠져 있다. “평화 활동을, 경제적인 번영에서 떼어 놓아서는 안 된다” ─ 이것이 피터의 경종이었다.
제2회에서는 참가자가 스스로 물음을 세우는 “오픈 스페이스”라는 대화 형식을 채택하여, 커뮤니티 리더들이 서로의 차이를 즐기고, 크게 함께 배우고, 경의를 품을 수 있었다. 더욱이 참가자 전원이 돈을 모아, 그 자금의 순환으로 어떻게 평화와 번영을 가속할지를 결정하는 “해피 머니 스토리”라는 실험을 행했다. 돈이라는 생생한 자원 앞에서, 개인의 에고와 공포가 얼마나 분출하는가. 평화와 경제를 지속적으로 생각하는 것이, 얼마나 어려운가. 이 흙냄새 나고 고통을 동반하는 시행착오야말로, 진정으로 가치 있는 대화가 되어, 우리의 과제를 드러냈다. 전쟁과 번영의 구조는, 이미 비즈니스로 성립되어 있다. 그러나, 평화와 번영의 구조는, 아직이다.
사로얀의 희곡의 시인이 외쳤듯이, 아무리 폭력에 지배되어도, 타자와 교류하며 생명을 찬미하는 인간의 본질은 죽일 수 없다. Summit of Summit은, 커뮤니티 리더들의 커뮤니티이다. 자기애로 가득 찬 리더들이 WAWAWA의 정신으로 이어지고, 자원을 순환시키면, 세상은 변한다. 평화는 먼 이상이 아니라, 지금 이 순간의 관계성 안에서 구현되는 것이다. 우리가 생명의 찬미를 멈추지 않는 한, 그 등불은 꺼지지 않을 것이다.
제3회 Summit of Summit은, 2026년 10월 3일부터 6일에 걸쳐, 군마현 미나카미 마치에서 개최 예정이다. 함께, 이 새로운 번영의 이야기를 짜 갑시다.
스기모토 마사키(Masaki Sugimoto)
제2회 Summit of Summit 주최자, 경영 컨설턴트. 주식회사 MAP U 대표이사. 글로벌 컨설팅 펌(PwC, DTC) 근무 후 독립. 5개사의 이사를 역임하며 현재 “사랑의 경영으로 개인과 조직의 진정한 가치를 발견한다”는 기치 아래 비즈니스 논리와 가정 내 관계성을 융합시킨 새로운 조직의 형태를 제창하고 있다. 일본요가치료학회 인정 요가치료사이기도 하며, 비즈니스맨의 심신 건강도 지원하고 있다. 2025년 11월에 태어난 일란성 쌍둥이의 아버지로, 육아와 평화 활동을 지속적으로 파악하는 실천자이다. 배낭여행자로서 세계를 여행한 경험에서 복수의 올바름이 공존하는 “WAWAWA”의 정신을 중시하며, 제2회 이후 Summit of Summit의 소스를 맡고 있다.
El desafío del Summit of Summits para implementar Paz y Prosperidad
Masaki Sugimoto
—Lo que podemos hacer dentro de una historia que no termina
El domingo 1 de marzo de 2026, el tiempo en Tokio era bueno —un domingo agradable—, pero el polen no detenía mis estornudos, y en los cielos de Oriente Medio volaban misiles de un lado a otro. Leyendo un artículo de periódico que anunciaba que había comenzado una guerra, caminaba por las cálidas calles de Tokio. Y participé en un taller de teatro basado en la obra de William Saroyan Mi corazón está en las tierras altas (My Heart’s in the Highlands), estrenada en 1939, interpretando el papel de un poeta sin un céntimo.
En la obra, leí un artículo sobre el estallido de la Primera Guerra Mundial. Las lágrimas no paraban, de rabia y de tristeza. ¿Por qué somos tan necios, y por qué son tan impotentes las voces que buscan la paz? Como poeta anónimo, gemí, y luego, con quietud y una sonrisa, pronuncié estas palabras.
“Vamos, disparad vuestros débiles fusiles. ¿Qué podríais matar? Un poeta; un poeta jamás puede extinguirse de este mundo.”
Había allí desesperación, y una esperanza que, pese a todo, sigue alzando la voz en busca de la paz. Como un padre que cría a sus hijos en el año 2026, cuando la humanidad no pudo detener la guerra, yo también hallo esperanza más allá de la desesperación.
El 12 de noviembre de 2025, la mañana en que íbamos a entrar en el duodécimo año de matrimonio, llegaron unos gemelos idénticos, dos niños. Durante los tres meses y medio siguientes, detuve mi andadura como consultor de gestión y me dediqué a la crianza. Vidas que al principio solo lloraban y dormían llegaron a agarrarme el dedo y, sonriendo, a emitir el balbuceo de “ah” y “uh”. Cuando yo devolvía una sonrisa y una voz del mismo modo, nacía algo parecido a un intercambio. Manejando por primera vez con cuidado estas vidas que se me confiaban, repitiendo leche y cambio de pañales cada tres horas, lavando biberones y arañando menos de una hora de sueño, con la conciencia nublándose, en algún momento los niños llegaron a dormir de un tirón por la noche, y también mi esposa y yo pudimos dormir como es debido. Por fin llegó la “paz” a nuestro hogar. Entonces todos los bebés del mundo, la vida misma, llegaron a sentirse entrañables. En estos días de amor y paz, obtuve tres comprensiones.
La primera es “Wa” (輪, el círculo).
Que mi propio hijo sea entrañable no es solo la sangre; es el resultado del intercambio acumulado. Aunque no podamos saber por qué llora un bebé, se forma un poderoso vínculo emocional a través de la resonancia de la sonrisa y la voz. Al resonar más allá de la comprensión, se nutre el amor.
La segunda es “Wa” (我, el yo).
El autosacrificio no permite sentir la paz. La paz del espíritu depende de la condición física del sueño suficiente. Si no me lleno primero a mí mismo, cuerpo y mente, no puede realizarse la verdadera paz.
La tercera es “Wa” (和, la armonía).
El amor estalla hacia dentro como el sol y se libera hacia fuera sin reservas. Cuando el amor estalla en las relaciones íntimas de uno mismo y del propio hogar, esa energía se extiende como amor a toda la vida del mundo.
Al día siguiente de obtener estas tres comprensiones, estalló una nueva guerra en el mundo. Ante la ruptura macro entre naciones, me asaltó un feroz sentido de crisis. No podemos dejar que siga así. Un mundo donde los niños puedan amarse tal como son y vivir felices: nosotros, los adultos, debemos crearlo ahora, con nuestras propias manos.
En la “2.ª Summit of Summit (isla de Awaji)”, que organicé en septiembre de 2025 como una reunión de líderes comunitarios hacia la realización de la paz, había propuesto el concepto de WAWAWA (We Are the World Alliance Without Arrogance: Alianza Mundial Sin Arrogancia). Las comprensiones de los “tres Wa” obtenidas mediante la crianza resuenan bellamente con esto.
La humanidad ha creído que podía unificar el mundo con una ideología universal. Pero, como muestran las recientes llamas de la guerra, ¿no habrá engendrado la propia idea de que “si pintamos el mundo con una ideología universal, llegará la paz” la arrogancia que excluye al otro? La sensación de resonar con un bebé más allá de las palabras, el espíritu de intercambiar y empatizar aun sin comprender: esto, intuyo, es la cualidad que se exigirá a los líderes comunitarios por venir.
En la raíz del Summit of Summit, que encarna este espíritu, está el tema de “Paz y Prosperidad” (Peace and Prosperity) planteado por su primer organizador, Peter Koenig. La economía mundial está diseñada para que el dinero se concentre hacia la guerra. Mientras tanto, quienes buscan la paz mantienen a distancia la actividad económica y, como resultado, no se concentran recursos y caen en la impotencia. “La actividad por la paz no debe separarse de la prosperidad económica”: esa fue la advertencia de Peter.
En la segunda cumbre adoptamos un formato de diálogo llamado “Open Space”, en el que los participantes plantean sus propias preguntas, y los líderes comunitarios pudieron disfrutar de las diferencias mutuas, aprender mucho juntos y guardarse respeto. Además, todos los participantes pusieron dinero en común y realizaron un experimento llamado “Happy Money Story”, decidiendo cómo acelerar la paz y la prosperidad mediante la circulación de ese dinero. Cuánto estallan el ego y los miedos individuales ante el crudo recurso del dinero; qué difícil es pensar la paz y la economía como contiguas. Este tanteo terroso y doloroso se convirtió en un diálogo verdaderamente valioso y dejó al desnudo nuestro desafío. El mecanismo de la guerra y la prosperidad ya está establecido como negocio. Pero el mecanismo de la paz y la prosperidad, aún no.
Como gritó el poeta de la obra de Saroyan, por más que estemos dominados por la violencia, la esencia humana que intercambia con los demás y alaba la vida no puede matarse. El Summit of Summit es una comunidad de líderes comunitarios. Si líderes llenos de amor propio se conectan con el espíritu de WAWAWA y hacen circular los recursos, el mundo cambiará. La paz no es un ideal lejano; es algo que se implementa dentro de las relaciones de este mismo instante. Mientras no dejemos de alabar la vida, esa llama no se apagará.
La 3.ª Summit of Summit está prevista del 3 al 6 de octubre de 2026, en el pueblo de Minakami, prefectura de Gunma. Tejamos juntos este nuevo relato de la prosperidad.
Masaki Sugimoto
Organizador de la 2.ª Summit of Summit y consultor de gestión. Director Representante de MAP U Co., Ltd. Tras trabajar en consultoras globales (PwC y DTC), se independizó y ha ejercido como director de cinco empresas. Aboga por una nueva forma de organización que integra la lógica empresarial con las relaciones familiares bajo la visión de “descubrir el verdadero valor de las personas y las organizaciones a través de la gestión del amor.” También es terapeuta de yoga certificado por la Sociedad Japonesa de Terapia del Yoga y apoya la salud mental y física de los profesionales del mundo empresarial. Como padre de gemelos idénticos nacidos en noviembre de 2025, es un practicante que ve la crianza y el activismo por la paz como un continuo. Partiendo de su experiencia como mochilero por el mundo, valora el espíritu de WAWAWA—donde coexisten múltiples verdades—y sirve como fuente del Summit of Summit desde su 2.ª edición en adelante.
Виклик Summit of Summits що втілює мир і процвітання
Масакі Суґімото (Masaki Sugimoto)
— Що ми можемо зробити в історії, яка не закінчується
1 березня 2026 року в Токіо стояла гарна погода, був приємний неділю, але через пилок я не міг втриматися від чхання, а в небі Близького Сходу літали ракети. Читаючи газетну статтю, що сповіщала про початок війни, я гуляв теплими вулицями Токіо. І брав участь у театральній майстерні за п’єсою Вільяма Сарояна “Моє серце в горах”, що вперше була поставлена 1939 року, граючи поета, у якого немає жодної копійки.
У п’єсі я читав статтю про вибух Першої світової війни. Гнів і смуток не давали мені перестати плакати. Чому ми такі дурні, і чому голоси, що бажають миру, такі безсилі? Я ридав як безіменний поет, а потім із тишею та усмішкою промовив:
“Ну ж, стріляйте з ваших слабких рушниць. Кого ви здатні вбити? Поетів не можна знищити з цього світу.”
Там були відчай і надія — продовжувати говорити голосом, бажаючи миру навіть попри все. Як один з батьків, що виховують дітей у 2026 році, коли людство не змогло зупинити війну, я також знаходжу надію за межею відчаю.
12 листопада 2025 року, у ранок, коли мав розпочатися 12-й рік нашого шлюбу, до нас прийшли однояйцеві хлопчики-близнюки. Відтоді протягом трьох з половиною місяців я тимчасово зупинив свою ходу як консультант з менеджменту й присвятив себе вихованню дітей. Життя, що спочатку лише плакало й спало, почало стискати у відповідь мій палець і з усмішкою видавати воркування “ах”, “у”. Коли я так само з усмішкою й голосом відповідав, виникала подоба спілкування. Обережно поводячись з життям, яке я взяв уперше, я повторював годування молоком і зміну підгузків кожні три години, миття пляшечок і менше години сну, у напівсвідомості, аж раптом сини почали спати безперервно вночі, і ми з дружиною змогли нормально спати. До родини нарешті прийшов “мир”. І мені почало здаватися любим усі немовлята світу, саме життя як таке. У ці дні любові й миру я отримав три усвідомлення.
Перше — “Ва (輪)” — коло.
Любити свого дитя — це не лише через кровний зв’язок, а й результат накопиченого спілкування. Навіть коли не знаєш, чому плаче немовля, через відлуння усмішок і голосів формується сильний емоційний зв’язок. Любов виховується через резонанс, що перевершує розуміння.
Друге — “Ва (我)” — я.
Самопожертвою неможливо відчути мир. Мир духу залежить від тілесної умови — достатнього сну. Якщо спершу не наповнити себе і тілом, і душею, справжній мир не реалізується.
Третє — “Ва (和)” — гармонія.
Любов, як сонце, вибухає всередину й щедро випромінюється назовні. Коли любов вибухає в близьких стосунках із собою та родиною, ця енергія поширюється як любов до всіх життів світу.
Наступного дня після того, як я отримав ці три усвідомлення, у світі почалася нова війна. Перед макрорівневим розривом між державами я був охоплений сильним відчуттям кризи. Так далі не можна. Світ, у якому діти зможуть любити себе такими, які вони є, і жити щасливо, мусимо створювати зараз ми, дорослі, своїми руками.
На “Другому Summit of Summit (Аваджісіма)” у вересні 2025 року, який я провів як зустріч лідерів спільнот заради реалізації миру, я представив концепцію WAWAWA (We Are the World Alliance Without Arrogance: Світовий альянс без зарозумілості). Три усвідомлення “WA”, здобуті у вихованні дітей, чудово резонують із нею.
Людство вірило, що зможе об’єднати світ універсальною ідеологією. Однак, як показують нинішні війни, чи не самá ідея “якщо зафарбувати світ універсальною ідеологією, він стане мирним” породжує зарозумілість, що відкидає інших? Я інтуїтивно відчуваю, що саме відчуття резонансу з немовлям поза словами, дух спілкування й співпереживання навіть тоді, коли не можна зрозуміти, — це і є якості, необхідні лідерам спільнот майбутнього.
В основі Summit of Summit, що втілює цей дух, лежить тема “Мир і процвітання (Peace and Prosperity)”, яку висунув організатор першої зустрічі — пан Пітер Карнік. Світова економіка влаштована так, що гроші зосереджуються на війні. Тим часом люди, які бажають миру, віддаляються від економічної діяльності, через що ресурси не збираються, і вони потрапляють у безсилля. “Не можна відділяти миротворчу діяльність від економічного процвітання” — таким був заклик-попередження Пітера.
На другій зустрічі ми застосували діалогову форму “Open Space”, де учасники самі ставлять питання, і лідери спільнот насолоджувалися відмінностями одне одного, багато вчилися разом і відчували повагу. Крім того, всі учасники склали гроші, і провели експеримент “Happy Money Story”, у якому вирішували, як через циркуляцію цих коштів прискорити мир і процвітання. Скільки індивідуальних его та страхів вибухає перед таким сирим ресурсом, як гроші. Наскільки важко мислити мир та економіку як єдине ціле. Саме ці брудно-болісні спроби та помилки стали справді цінним діалогом і виявили наші виклики. Механізм війни та процвітання вже працює як бізнес. А механізм миру та процвітання — ще ні.
Як кричав поет у п’єсі Сарояна, як би насильство нас не панувало, людську сутність — спілкуватися з іншими й оспівувати життя — неможливо вбити. Summit of Summit — це спільнота лідерів спільнот. Якщо лідери, повні самолюбства, з’єднаються духом WAWAWA та запустять циркуляцію ресурсів, світ зміниться. Мир — не далекий ідеал, а те, що втілюється у стосунках цієї миті. Допоки ми не припинимо оспівування життя, той вогник не згасне.
Третій Summit of Summit запланований на 3–6 жовтня 2026 року в місті Мінаками префектури Ґумма. Сплетімо разом цю нову розповідь про процвітання.
Масакі Суґімото (Masaki Sugimoto)
Організатор Другого Summit of Summit та консультант з менеджменту. Представницький директор MAP U Co., Ltd. Попрацювавши у глобальних консалтингових фірмах (PwC та DTC), став незалежним і займав посаду директора в п’яти компаніях. Пропагує новий підхід до організації, що поєднує бізнес-логіку із сімейними стосунками під гаслом “відкриття справжньої цінності особистостей та організацій через управління любов’ю”. Також є сертифікованим терапевтом йоги Японського товариства йогатерапії та підтримує ментальне та фізичне здоров’я ділових людей. Як батько однояйцевих близнюків, народжених у листопаді 2025 року, він є практиком, що розглядає виховання дітей та миротворчу діяльність як єдине ціле. Черпаючи з досвіду мандрів світом як бекпекер, він цінує дух WAWAWA — де співіснують різні істини — і є першоджерелом Summit of Summit з другого видання.