English / 한국어 / Español / Українська
うっちーが託した、いのちのバトン
―未来世代法への情熱―
2025年7月。うっちーこと内山隆さんがこの世を去った。外資系の会社で猛烈に働き、平和運動に邁進し、3.11を機に身重の妻と幼い娘とともに東京から熊本へ移住。地方創生に奔走した彼が、最期まで情熱を注いだ活動の一つが「未来世代のためのウェルビーイング法」(以下未来世代法)だ。
2015年からウェールズで施行されているこの法律は、未来世代の利益を政策決定の中心に据える。うっちーが活動に参加したきっかけは、友人のキラさんの呼びかけ。彼女の熱量に惹かれて手を挙げた彼は、次第にこの法律が体現する理念に深く共鳴していく。それは自身の活動テーマ「いのちを真ん中に置く」と深く響きあっていた。
うっちーが拘ったのは「対話」だ。ネイティブ・アメリカンの知恵になぞらえ、対話会では必ず「エア焚き火」を置いた。先祖，現在の人々、これから生まれる未来の子供たちの皆がその場にいる前提で語り合う。亡くなる直前、6月と7月に開催された「未来のウェルビーイング」をテーマにした対話会はエポックメイキングだった。その報告をするうっちーの瞳には星が輝き、「その場には参加者が自分の内側をそっと置いていくような、命がほっとする感覚があった」と、仲間のとよくみさんは語っている。
対話会ではうっちーは毎回、引きこもりの若者や薬物依存の人が、エコ住宅改修の職業訓練を通じて技術を身につけ、誇りと収入を得るというウェールズでの実践例を紹介した。法律として形になり、現実を変える「幸福」。会の中でそれを分かち合うことで、新しい概念が自分たちの血肉になっていく実感があったのかもしれない。
しかし、その裏で、疲労は溜まっていたのだろう。忙しい仕事の傍ら、うっちーは様々なイベントに参加し、対話会も続けた。突然の訃報に「命を真ん中に置くって言うなら、自分の命も大事にしてほしかった」と言いようのない気持ちになる。
それでも、6.7月の対話会は、うっちーの人生が最も結晶化した瞬間だったろう。ウェールズでも立法化の道のりには国民的対話があった。うっちーは対話の力を信じ、実践を続けた。行動は言葉であり、彼が未来世代法に託した信頼と意思だ。うっちーは対話を通じて「いのち」を真ん中に置く文化を育てようとしたのだ。
『未来のために今日行動する―ウェールズ発「未来世代のためのウェルビーイング法」ができるまで』の出版にも携わったうっちー。その本のあとがきには、彼の追悼が記されている。どうか、うっちーの残した「いのちのバトン」を、あなたにも受け取ってほしい。体は失われても情熱は続き、世界を変え続ける。
The Baton of Life That Ucchii Entrusted to Us
— A Passion for the Future Generations Law —
July 2025. Ucchii — Takashi Uchiyama — left this world. A man who worked furiously at a foreign-affiliated company, threw himself into the peace movement, and, prompted by 3.11, moved with his pregnant wife and young daughter from Tokyo to Kumamoto and devoted himself to regional revitalization — one of the activities into which he poured his passion to the very end was the “Well-being of Future Generations Act” (hereafter, the Future Generations Law).
In force in Wales since 2015, this law places the interests of future generations at the center of policy decisions. The occasion for Ucchii to join the work was a call from his friend Kira. Drawn by her intensity, he raised his hand, and gradually came to resonate deeply with the philosophy this law embodies. It resonated deeply with his own activity theme of “placing life at the center.”
What Ucchii insisted on was “dialogue.” Likening it to Native American wisdom, at dialogue gatherings he always set up an “air bonfire.” Ancestors, the people of the present, and the future children yet to be born — all are taken to be present in that place as people talk together. The dialogue gatherings held in June and July, just before he died, on the theme of “the well-being of the future,” were epoch-making. As he reported on them, Ucchii’s eyes shone with stars; “in that place there was a sense, as if participants quietly set down their inner selves — a sense in which life breathed a sigh of relief,” his comrade Toyokumi recounts.
At the dialogue gatherings, Ucchii every time introduced the Welsh case in which young people who were shut-ins or struggling with drug dependency acquired skills through vocational training in eco-home renovation and gained pride and income. A “happiness” that takes the form of law and changes reality. Perhaps, by sharing it within the gatherings, there was a real sense that the new concept became their own flesh and blood.
But behind it, fatigue must have been accumulating. Alongside his busy work, Ucchii took part in various events and kept up the dialogue gatherings. At the sudden news of his death, I am left with an inexpressible feeling: “If you were going to say we should place life at the center, I wish you had cherished your own life, too.”
Even so, the June and July dialogue gatherings were surely the moment when Ucchii’s life crystallized most fully. In Wales too, the road to legislation involved national dialogue. Ucchii believed in the power of dialogue and kept up the practice. Action is words, and it is the trust and will he entrusted to the Future Generations Law. Through dialogue, Ucchii sought to cultivate a culture that places “life” at the center.
Ucchii was also involved in publishing Acting Today for the Future: How Wales’ “Well-being of Future Generations Act” Came to Be. In that book’s afterword, a memorial to him is recorded. Please, may you too receive the “baton of life” that Ucchii left behind. Even when the body is lost, the passion continues, and keeps changing the world.
웃치가 맡긴 생명의 바통
─ 미래 세대 법에의 정열 ─
2025년 7월. 웃치 ─ 우치야마 다카시 씨가 이 세상을 떠났다. 외자계 회사에서 맹렬히 일하고, 평화 운동에 매진하고, 3.11을 계기로 임신한 아내와 어린 딸과 함께 도쿄에서 구마모토로 이주하여 지역 창생에 분투한 그가, 마지막까지 정열을 쏟은 활동의 하나가 “미래 세대를 위한 웰빙 법”(이하 미래 세대 법)이다.
2015년부터 웨일스에서 시행되고 있는 이 법률은, 미래 세대의 이익을 정책 결정의 중심에 둔다. 웃치가 활동에 참가한 계기는, 친구 키라 씨의 부름. 그녀의 열량에 끌려 손을 든 그는, 점차 이 법률이 구현하는 이념에 깊이 공명해 간다. 그것은 자신의 활동 테마 “생명을 한가운데 둔다”와 깊이 울려 퍼지고 있었다.
웃치가 고집한 것은 “대화”다. 네이티브 아메리칸의 지혜에 비유하여, 대화회에서는 반드시 “에어 모닥불”을 두었다. 조상, 현재의 사람들, 앞으로 태어날 미래의 아이들 모두가 그 장소에 있다는 전제로 이야기를 나눈다. 죽기 직전, 6월과 7월에 개최된 “미래의 웰빙”을 테마로 한 대화회는 획기적이었다. 그 보고를 하는 웃치의 눈동자에는 별이 빛났고, “그 자리에는 참가자가 자기 내면을 살그머니 두고 가는 듯한, 생명이 한숨 돌리는 감각이 있었다”고, 동료 토요쿠미 씨는 말한다.
대화회에서 웃치는 매번, 은둔 청년이나 약물 의존자가, 에코 주택 개수의 직업 훈련을 통해 기술을 익히고, 자랑과 수입을 얻는다는 웨일스의 실천 사례를 소개했다. 법률로서 형태가 되고, 현실을 바꾸는 “행복”. 모임 속에서 그것을 나누는 것으로, 새로운 개념이 자기들의 살과 피가 되어 가는 실감이 있었을지도 모른다.
그러나, 그 뒤에서, 피로는 쌓여 갔을 것이다. 바쁜 일 한편으로, 웃치는 다양한 이벤트에 참가하고, 대화회도 계속했다. 갑작스러운 부고에 “생명을 한가운데 둔다고 한다면, 자기의 생명도 소중히 했으면 좋았다”는 말할 수 없는 마음이 든다.
그래도, 6.7월의 대화회는, 웃치의 인생이 가장 결정화된 순간이었을 것이다. 웨일스에서도 입법화의 길에는 국민적 대화가 있었다. 웃치는 대화의 힘을 믿고, 실천을 계속했다. 행동은 말이며, 그가 미래 세대 법에 맡긴 신뢰와 의지다. 웃치는 대화를 통해 “생명”을 한가운데 두는 문화를 키우려 한 것이다.
『미래를 위해 오늘 행동한다 ─ 웨일스 발 「미래 세대를 위한 웰빙 법」이 만들어지기까지』의 출판에도 관여한 웃치. 그 책의 후기에는, 그의 추도가 기록되어 있다. 부디, 웃치가 남긴 “생명의 바통”을, 당신도 받아 주기 바란다. 몸은 잃어도 정열은 계속되고, 세계를 계속 바꾼다.
El relevo de la vida que Ucchii nos confió
— Una pasión por la Ley de las Generaciones Futuras —
Julio de 2025. Ucchii — Takashi Uchiyama — dejó este mundo. Un hombre que trabajó furiosamente en una empresa extranjera, se entregó al movimiento por la paz y, impulsado por el 3.11, se mudó con su esposa embarazada y su hija pequeña de Tokio a Kumamoto y se dedicó a la revitalización regional: una de las actividades en las que vertió su pasión hasta el final fue la “Ley de Bienestar de las Generaciones Futuras” (en lo sucesivo, la Ley de las Generaciones Futuras).
Vigente en Gales desde 2015, esta ley sitúa los intereses de las generaciones futuras en el centro de las decisiones políticas. La ocasión para que Ucchii se uniera al trabajo fue una llamada de su amiga Kira. Atraído por su intensidad, levantó la mano y, gradualmente, llegó a resonar profundamente con la filosofía que esta ley encarna. Resonaba hondamente con su propio tema de actividad: “poner la vida en el centro”.
Lo que Ucchii insistía era en el “diálogo”. Comparándolo con la sabiduría nativa americana, en las reuniones de diálogo siempre disponía una “hoguera al aire”. Antepasados, gentes del presente y los niños del futuro aún por nacer: se toma que todos están presentes en ese lugar mientras la gente habla. Las reuniones de diálogo celebradas en junio y julio, justo antes de su muerte, sobre el tema del “bienestar del futuro”, fueron de las que hicieron época. Cuando informaba de ellas, los ojos de Ucchii brillaban con estrellas; “en aquel lugar había una sensación, como si los participantes depositaran en silencio su interior, una sensación en la que la vida soltaba un suspiro de alivio”, recuerda su compañera Toyokumi.
En las reuniones de diálogo, Ucchii presentaba cada vez el caso galés en el que jóvenes que eran hikikomori o luchaban con dependencias de drogas adquirían habilidades mediante formación profesional en renovación ecológica de viviendas y ganaban orgullo e ingresos. Una “felicidad” que toma la forma de ley y cambia la realidad. Quizá, al compartirla dentro de las reuniones, hubo la sensación real de que el nuevo concepto se hacía propia carne y sangre.
Pero detrás se debía de estar acumulando la fatiga. Junto con su ocupado trabajo, Ucchii participaba en diversos eventos y mantenía las reuniones de diálogo. Ante la repentina noticia de su muerte, me queda un sentimiento inexpresable: “Si ibas a decir que pusiéramos la vida en el centro, ojalá hubieras atesorado también la tuya”.
Aun así, las reuniones de diálogo de junio y julio fueron, sin duda, el momento en que la vida de Ucchii cristalizó con mayor plenitud. También en Gales, el camino hacia la legislación implicó un diálogo nacional. Ucchii creía en el poder del diálogo y mantenía la práctica. La acción es palabra, y es la confianza y la voluntad que confió a la Ley de las Generaciones Futuras. A través del diálogo, Ucchii buscaba cultivar una cultura que pone la “vida” en el centro.
Ucchii también participó en la publicación de Actuar hoy por el futuro: cómo se hizo la “Ley de Bienestar de las Generaciones Futuras” de Gales. En el epílogo de ese libro se recoge un memorial dedicado a él. Por favor, recibe tú también el “relevo de la vida” que Ucchii dejó. Aun cuando el cuerpo se pierde, la pasión continúa y sigue cambiando el mundo.
Естафета життя яку довірив Учі
─ Пристрасть до Закону майбутніх поколінь ─
Липень 2025 року. Учі — Такаші Уціяма — пішов з цього світу. Працюючи шалено в іноземній компанії, віддаючись миротворчій діяльності, після 11 березня (2011) разом з вагітною дружиною та малою донькою переїхавши з Токіо до Кумамото, він кинувся в розвиток місцевості. Одна з діяльностей, у яку він до кінця вкладав пристрасть, — “Закон про благополуччя заради майбутніх поколінь” (далі — Закон майбутніх поколінь).
Цей закон, що діє в Уельсі з 2015 року, ставить інтереси майбутніх поколінь у центр прийняття політичних рішень. Поштовхом до участі Учі стало запрошення подруги Кіри. Привабений її енергією, він підняв руку й поступово глибоко резонував з принципом, який втілює цей закон. Це глибоко відлунювало з його власною темою діяльності — “поставити життя в центр”.
Учі дбав про “діалог”. Беручи приклад із мудрості корінних американців, на діалогах завжди ставили “повітряне багаття”. Розмова велася з припущенням, що там присутні предки, нинішні люди та діти майбутнього, які ще народяться. Діалог за темою “благополуччя майбутнього”, проведений у червні та липні безпосередньо перед смертю, був епохальним. Очі Учі під час звіту про нього сяяли зорями, і колега Тойокумі каже: “Там було відчуття, що учасники тихо лишають своє внутрішнє, що життя зітхає з полегшенням”.
На діалогах Учі щоразу представляв приклад з Уельсу, де ховранки (хікікоморі) та залежні від наркотиків через професійну підготовку з ремонту еко-житла набувають навичок і отримують гордість та дохід. “Щастя” як те, що набуває форми закону й змінює реальність. Поділ цим у колі давав, мабуть, відчуття, що нова концепція стає кров’ю та плоттю.
Однак за цим, мабуть, накопичувалася втома. Поряд з насиченою роботою Учі брав участь у різних подіях і продовжував діалоги. На раптову звістку про смерть приходить невимовне почуття: “Якщо казати, що життя поставлено в центр, то й своє життя слід було цінувати”.
Та все ж діалоги червня-липня, мабуть, були миттю, в яку життя Учі найбільше викристалізувалося. І в Уельсі шлях до законодавства мав за собою національний діалог. Учі вірив у силу діалогу й продовжував практику. Дії — це слова, це довіра й воля, яку він поклав на Закон майбутніх поколінь. Учі через діалог намагався виростити культуру, в якій “життя” стоїть у центрі.
Учі брав участь і у виданні “Діяти сьогодні заради майбутнього — як з’явився ‘Закон про благополуччя заради майбутніх поколінь’ з Уельсу”. У післямові цієї книги зафіксовано данину його пам’яті. Будь ласка, прийміть і ви “естафету життя”, яку залишив Учі. Навіть якщо тіло втрачене, пристрасть продовжується і змінює світ.