English / 한국어 / Español / Українська
ホロニカル心理学の考える”こころ”
定森恭司
現場が突きつけたもの：統合的アプローチと新しい心理学の探究の必要性
虐待・子どもの暴力などに向き合う中で、問題を因果論的に捉えると、むしろ支援の手がかりを失うことを実感してきました。たとえば、教師に向かって生徒がバットを振り上げる瞬間には、実際には多層多次元にわたって錯綜する問題が包摂されており、原因をひとつの要因に還元することができませんでした。この気づきが原点となって、内的世界と外的世界を共に扱う「ホロニカル・アプローチ」が、そして実践即研究・研究即実践から実践の基盤となる「ホロニカル心理学」が誕生しました。
心身二元論から「場としての”こころ”」へ
近代は精神／物理、主観／客観を二分し、因果論と機械論で説明可能なものを「科学的」とみなしてきました。しかし、”こころ”は、もともと固定した実体としては把握できず、むしろ精神現象と物理現象が立ち顕れてくる「場」として捉える理解の方が実態に即しています。しかも、あらゆる部分と全体の関係は、相互に包みあう関係＝ホロニカル関係にあり、一瞬の出来事にも多層多次元の矛盾・対立が包摂されているといえます。
西洋の「有」の思想は観察主体と対象を分割し、日本でも明治以降このパラダイムが導入されました。一方、もともと日本人には東洋の「無」の思想にみられるように、無我・無心の態度で対象と無境界に関わり、山川草木にまで”こころ”の働きを感じてきた面があります。分析・統合を重視する西洋と、複雑な現象を直観的に了解する東洋との間には、大きな違いがあるといえます。
ABCモデルと価値多元化社会における共創的”場”づくり
ABCモデルは、西洋と東洋のパラダイムを統合し、新しい”こころ”の理解を落とし込むための枠組みです。A点は、観察主体と対象が分離した状態。自己と世界の不一致から「苦」が生じ、固着すると陰性感情が多層多次元化します。B点は、観察主体と観察対象が合一した状態。無境界性が「楽」となり、陽性感情が生じます。C点は、無批判・無評価・無解釈の立場からの俯瞰の働きが布置している状態です。俯瞰は自由無礙に飛翔し、すべてをあるがままに総覧し包摂します。
人生はA⇄Bの往復の繰り返しです。Aの苦が深まるほど矛盾は深層化しますが、「今・ここ」で、支援者と被支援者が共創的俯瞰（Ｃ）を共有できた瞬間、AはBへ反転しやすくなります。価値多元化社会では、「唯一の正しさ」を求めるのではなく、自己と世界の不一致を一致へと自己組織化する”共創的俯瞰の場”を育むことが重要になります。ホロニカル心理学は、この相互包摂の論理を支援・教育・文化へと移植する試みともいえます。場としての”こころ”のパラダイムは、西田哲学の「絶対無」や仏教の「空（くう）」の考え方とも響き合います。”こころ”を『個人の内側』から『関係が立ち上がる場』へと捉え直す視点の転換こそが、支援と社会の行き詰まりをほどく鍵になります。
定森恭司（さだもり・きょうじ）
内的世界と外的世界を共に扱うパラダイムに基づくホロニカル心理学およびホロニカル・セラピーを提唱している開業臨床心理士。心理相談室こころを主宰。愛知県や名古屋市内のスクールカウンセラー導入責任者として学校臨床や学校カウンセリングに深く関わるとともに、福祉・教育領域など公的機関のスーパーバイザーも務めてきている。
What Holonical Psychology Considers Kokoro to Be
Kyoji Sadamori
What the Field Thrust Upon Me: The Need for an Integrative Approach and a New Psychology
Facing abuse, children’s violence, and the like, I keenly felt that to grasp problems causally rather loses the clue to support. For instance, in the moment a student raises a bat at a teacher, in reality problems intricately tangled across many layers and dimensions are subsumed, and the cause could not be reduced to a single factor. This realization became the origin from which the “Holonical Approach,” which handles inner world and outer world together, and “Holonical Psychology,” which becomes the foundation of practice out of practice-as-research and research-as-practice, were born.
From Mind-Body Dualism to “Kokoro as Field”
Modernity divided spirit/matter and subject/object in two, and regarded as “scientific” what could be explained by causality and mechanism. But “kokoro” (mind/heart) cannot originally be grasped as a fixed substance; rather, an understanding that grasps it as a “field” where mental phenomena and physical phenomena come to appear is more faithful to reality. Moreover, the relationship of every part and whole is a mutually enveloping relationship—a holonical relationship—and even in a single instant’s event, multilayered, multidimensional contradiction and opposition are subsumed.
The Western thought of “being” splits observing subject and object, and in Japan too this paradigm was introduced after the Meiji era. On the other hand, Japanese people originally had a side that, as seen in the Eastern thought of “nothing,” related to objects with the attitude of no-self and no-mind, in a boundary-less way, feeling the working of “kokoro” even in mountains, rivers, grasses, and trees. Between the West, which emphasizes analysis and integration, and the East, which intuitively comprehends complex phenomena, there is, one may say, a great difference.
The ABC Model and Co-Creative “Field”-Making in a Value-Pluralizing Society
The ABC model is a framework for integrating the Western and Eastern paradigms and grounding a new understanding of “kokoro.” Point A is a state in which observing subject and object are separated. From the discrepancy between self and world, “suffering” arises, and when it becomes fixed, negative emotions multiply across many layers and dimensions. Point B is a state in which observing subject and observed object are unified. Boundary-lessness becomes “ease,” and positive emotions arise. Point C is a state in which the working of an overview, from a position of no-criticism, no-evaluation, and no-interpretation, is constellated. The overview flies freely and unobstructed, surveying and subsuming everything just as it is.
Life is the repetition of the round trip A⇄B. The deeper A’s suffering, the more the contradictions deepen, but the moment supporter and supported can share a co-creative overview (C) “here and now,” A flips more easily to B. In a value-pluralizing society, rather than seeking a “single rightness,” it becomes important to nurture a “field of co-creative overview” that self-organizes the discrepancy between self and world into accord. Holonical psychology is also an attempt to transplant this logic of mutual subsumption into support, education, and culture. The paradigm of “kokoro as field” resonates with Nishida philosophy’s “absolute nothingness” and Buddhism’s “emptiness (kū).” The very turn of perspective that re-grasps “kokoro” from “the inside of the individual” to “the field where relationship rises up” becomes the key to unraveling the impasse of support and society.
Kyoji Sadamori
A practicing clinical psychologist who advocates Holonical Psychology and Holonical Therapy, based on a paradigm that addresses both the inner world and the outer world together. He runs the Psychological Consultation Room Kokoro. He has been deeply involved in school clinical practice and school counseling as the person responsible for introducing school counselors in Aichi Prefecture and Nagoya City, and has also served as a supervisor for public institutions in the welfare and education sectors.
홀로니컬 심리학이 생각하는 마음
사다모리 교지
현장이 들이댄 것: 통합적 어프로치와 새로운 심리학의 탐구의 필요성
학대·아이의 폭력 등에 마주하는 가운데, 문제를 인과론적으로 받아들이면, 오히려 지원의 단서를 잃는 것을 실감해 왔습니다. 예를 들어, 교사를 향해 학생이 배트를 휘두르는 순간에는, 실제로는 다층 다차원에 걸쳐 얽히는 문제가 포섭되어 있어서, 원인을 하나의 요인으로 환원할 수 없었습니다. 이 깨달음이 원점이 되어, 내적 세계와 외적 세계를 함께 다루는 “홀로니컬·어프로치”가, 그리고 실천 즉 연구·연구 즉 실천에서 실천의 기반이 되는 “홀로니컬 심리학”이 탄생했습니다.
심신 이원론에서 “장으로서의 마음”으로
근대는 정신/물리, 주관/객관을 이분하고, 인과론과 기계론으로 설명 가능한 것을 “과학적”으로 여겨 왔습니다. 그러나, “마음(고코로)”은, 본래 고정된 실체로서는 파악할 수 없고, 오히려 정신 현상과 물리 현상이 일어나는 “장”으로 파악하는 이해 쪽이 실태에 부합합니다. 게다가, 모든 부분과 전체의 관계는, 서로 감싸는 관계=홀로니컬 관계에 있고, 한순간의 사건에도 다층 다차원의 모순·대립이 포섭되어 있다고 말할 수 있습니다.
서양의 “유”의 사상은 관찰 주체와 대상을 분할하고, 일본에서도 메이지 이후 이 패러다임이 도입되었습니다. 한편, 본래 일본인에게는 동양의 “무”의 사상에서 보이듯이, 무아·무심의 태도로 대상과 무경계로 관여하고, 산천초목에까지 “마음”의 작용을 느껴 온 면이 있습니다. 분석·통합을 중시하는 서양과, 복잡한 현상을 직관적으로 요해하는 동양 사이에는, 큰 차이가 있다고 말할 수 있습니다.
ABC 모델과 가치 다원화 사회에 있어서의 공창적 “장” 만들기
ABC 모델은, 서양과 동양의 패러다임을 통합하여, 새로운 “마음”의 이해를 정착시키기 위한 틀입니다. A점은, 관찰 주체와 대상이 분리된 상태. 자기와 세계의 불일치에서 “고”가 생기고, 고착되면 음성 감정이 다층 다차원화합니다. B점은, 관찰 주체와 관찰 대상이 합일된 상태. 무경계성이 “낙”이 되어, 양성 감정이 생깁니다. C점은, 무비판·무평가·무해석의 입장에서의 부감의 작용이 포치되어 있는 상태입니다. 부감은 자유무애하게 비상하여, 모든 것을 있는 그대로 총람하고 포섭합니다.
인생은 A⇄B의 왕복의 반복입니다. A의 고가 깊어질수록 모순은 심층화하지만, “지금·여기”에서, 지원자와 피지원자가 공창적 부감(C)을 공유할 수 있던 순간, A는 B로 반전하기 쉬워집니다. 가치 다원화 사회에서는, “유일한 옳음”을 구하는 것이 아니라, 자기와 세계의 불일치를 일치로 자기 조직화하는 “공창적 부감의 장”을 키우는 것이 중요해집니다. 홀로니컬 심리학은, 이 상호 포섭의 논리를 지원·교육·문화로 이식하는 시도이기도 합니다. 장으로서의 “마음”의 패러다임은, 니시다 철학의 “절대무”나 불교의 “공(쿠)”의 사고방식과도 울려 퍼집니다. “마음”을 『개인의 안쪽』에서 『관계가 일어서는 장』으로 다시 파악하는 시점의 전환이야말로, 지원과 사회의 막힘을 풀어내는 열쇠가 됩니다.
사다모리 교지
내적 세계와 외적 세계를 함께 다루는 패러다임에 기반한 홀로니컬 심리학 및 홀로니컬 세라피를 제창하는 개업 임상심리사. 심리상담실 코코로를 주재. 아이치현과 나고야시 내의 스쿨 카운슬러 도입 책임자로서 학교 임상 및 학교 카운슬링에 깊이 관여하는 한편, 복지·교육 영역 등 공적 기관의 슈퍼바이저도 맡아 왔다.
Lo que la psicología holónica considera que es el kokoro
Kyoji Sadamori
Lo que el campo me puso delante: la necesidad de un enfoque integrador y de una nueva psicología
Enfrentando el abuso, la violencia infantil y demás, sentí agudamente que captar los problemas de forma causal pierde, más bien, la pista del apoyo. Por ejemplo, en el momento en que un estudiante alza un bate contra un maestro, en realidad se subsumen problemas intrincadamente enmarañados a través de muchas capas y dimensiones, y la causa no podía reducirse a un solo factor. Esta toma de conciencia se convirtió en el origen del que nacieron el “enfoque holónico”, que trata juntos el mundo interior y el mundo exterior, y la “psicología holónica”, que se convierte en la base de la práctica a partir de la práctica-como-investigación y la investigación-como-práctica.
Del dualismo mente-cuerpo al “kokoro como campo”
La modernidad dividió en dos espíritu/materia y sujeto/objeto, y consideró “científico” lo que podía explicarse por la causalidad y el mecanismo. Pero “kokoro” (mente/corazón) no puede, originalmente, captarse como una sustancia fija; más bien, una comprensión que lo capta como un “campo” donde aparecen los fenómenos mentales y los fenómenos físicos es más fiel a la realidad. Además, la relación de toda parte y todo es una relación mutuamente envolvente —una relación holónica—, y aun en el acontecimiento de un solo instante se subsumen contradicción y oposición multicapa y multidimensional.
El pensamiento occidental del “ser” divide al sujeto observador y al objeto, y también en Japón se introdujo este paradigma después de la era Meiji. Por otro lado, los japoneses tenían originalmente una vertiente que, como se ve en el pensamiento oriental de la “nada”, se relacionaba con los objetos con la actitud del no-yo y la no-mente, de manera sin fronteras, sintiendo el obrar de “kokoro” incluso en montañas, ríos, hierbas y árboles. Entre Occidente, que enfatiza el análisis y la integración, y Oriente, que comprende intuitivamente los fenómenos complejos, hay, puede decirse, una gran diferencia.
El modelo ABC y la creación co-creativa de “campo” en una sociedad de pluralización de valores
El modelo ABC es un marco para integrar los paradigmas occidental y oriental y aterrizar una nueva comprensión de “kokoro”. El punto A es un estado en que el sujeto observador y el objeto están separados. De la discrepancia entre el yo y el mundo surge el “sufrimiento” y, cuando se fija, las emociones negativas se multiplican a través de muchas capas y dimensiones. El punto B es un estado en el que el sujeto observador y el objeto observado están unificados. La ausencia de fronteras se vuelve “alivio”, y surgen las emociones positivas. El punto C es un estado en que está constelada la obra de un sobrevuelo desde una posición de no-crítica, no-evaluación y no-interpretación. El sobrevuelo vuela libre y sin obstáculos, sobrevolando y subsumiendo todo tal como es.
La vida es la repetición del viaje de ida y vuelta A⇄B. Cuanto más profundo el sufrimiento de A, más se profundizan las contradicciones, pero el momento en que el sostén y el sostenido pueden compartir un sobrevuelo co-creativo (C) “aquí y ahora”, A se voltea más fácilmente a B. En una sociedad de pluralización de valores, en lugar de buscar una “única corrección”, se vuelve importante nutrir un “campo de sobrevuelo co-creativo” que auto-organice la discrepancia entre el yo y el mundo hacia el acuerdo. La psicología holónica es también un intento de trasplantar esta lógica de subsunción mutua al apoyo, la educación y la cultura. El paradigma de “kokoro como campo” resuena con la “nada absoluta” de la filosofía de Nishida y con la “vacuidad (kū)” del budismo. El giro mismo de perspectiva que vuelve a captar “kokoro” desde “el interior del individuo” hacia “el campo donde se yergue la relación” se convierte en la llave para desenredar el atasco del apoyo y de la sociedad.
Kyoji Sadamori
Psicólogo clínico en ejercicio privado que propone la Psicología Holónica y la Terapia Holónica, basadas en un paradigma que trata conjuntamente el mundo interior y el mundo exterior. Dirige la Sala de Consulta Psicológica Kokoro. Se ha involucrado profundamente en la práctica clínica escolar y el asesoramiento escolar como persona responsable de la introducción de consejeros escolares en la Prefectura de Aichi y la ciudad de Nagoya, y también se ha desempeñado como supervisor de instituciones públicas en los sectores del bienestar y la educación.
Душа про яку думає холонічна психологія
Кьодзі Садаморі
Те, що пред’явили місця: необхідність інтегративного підходу та нової психології
Стикаючись з жорстоким поводженням з дітьми, з дитячим насильством тощо, я на практиці відчув, що якщо сприймати проблему причинно, можна навпаки втратити підказки для підтримки. Наприклад, у мить, коли учень піднімає бейсбольну битку на вчителя, у дійсності там охоплена проблема, що багатошарово й багатовимірно переплітається, і причину неможливо звести до одного чинника. Це усвідомлення стало точкою відліку — народився “холонічний підхід”, що працює з внутрішнім і зовнішнім світом разом, і “холонічна психологія” як основа практики від практики-як-дослідження та дослідження-як-практики.
Від тілесно-психічного дуалізму до “душі як простору”
Сучасність розділила психіку/фізику, суб’єктивне/об’єктивне, вважаючи “науковим” те, що можна пояснити каузально та механістично. Однак “душа” (kokoro) від початку не вловлюється як зафіксована сутність — радше реалістичніше розуміти її як “простір”, в якому проявляються психічні та фізичні явища. Більше того, відносини всіх частин і цілого перебувають у відношенні взаємного огорнення = холонічних відносинах, і навіть в одну мить події охоплено багатошарові, багатовимірні суперечності та протилежності.
Західна думка “буття” поділяє суб’єкт спостереження та об’єкт, і в Японії після Мейдзі ця парадигма також була введена. З іншого боку, японцям, як видно у східній думці “ніщо”, властиво з позиції безсамозневаги й безсерцевості безмежно ставитись до об’єкта і відчувати дію “душі” навіть у горах, річках, травах, деревах. Між заходом, що цінує аналіз-інтеграцію, і сходом, що інтуїтивно розуміє складні явища, є велика різниця.
Модель ABC і створення спільнотворчого “простору” в плюралістичному суспільстві
Модель ABC — це рамка для інтеграції західної та східної парадигм і встановлення нового розуміння “душі”. Точка А — стан, в якому суб’єкт спостереження й об’єкт відокремлені. З розбіжності себе та світу виникає “страждання”, і коли воно фіксується, негативні емоції стають багатошаровими й багатовимірними. Точка В — стан, в якому суб’єкт спостереження й об’єкт спостереження об’єдналися. Безмежність стає “радістю”, виникають позитивні емоції. Точка С — стан, в якому розташована дія огляду з позиції без критики, без оцінки, без інтерпретації. Огляд вільно літає, всеохопно бачить і охоплює все як є.
Життя — це повторення туди-сюди між A⇄B. Чим глибшає страждання A, тим глибше переходять суперечності, але в мить, коли підтримуючий і той, кого підтримують, у “тут і зараз” зможуть розділити спільнотворчий огляд (С), А легко перевертається у В. У плюралістичному суспільстві важливо не шукати “єдиної правильності”, а виховувати “простір спільнотворчого огляду”, що самоорганізує розбіжність себе та світу в збіг. Холонічна психологія — це і спроба пересадити цю логіку взаємного огорнення в підтримку, освіту, культуру. Парадигма “душі як простору” перегукується з ідеями “абсолютного ніщо” філософа Нісіди та “пустоти” буддизму. Зсув погляду — переосмислити “душу” з “внутрішнього в особистості” на “простір, у якому встає стосунок”, — і є ключем, який розв’язує застій підтримки та суспільства.
Кьодзі Садаморі
Практикуючий клінічний психолог, що пропагує холонічну психологію та холонічну терапію на основі парадигми, яка разом розглядає внутрішній та зовнішній світи. Керує психологічним кабінетом Kokoro. Глибоко займається шкільною клінічною практикою та шкільним консультуванням як відповідальний за запровадження шкільних консультантів у префектурі Айчі та місті Нагоя, а також виконує обов’язки супервізора державних установ у сферах соціального забезпечення та освіти.