仕事、仕える事とは何か？——UAL企業化宣言

仕事、仕える事とは何か？——UAL企業化宣言
What Is Work, the Act of Serving — A Declaration of UAL’s Incorporation
일, 섬기는 일이란 무엇인가 ─ UAL 기업화 선언
Qué es el trabajo, el acto de servir — Una declaración de la incorporación de UAL
Що таке робота, служіння ─ Декларація корпоратизації UAL

仕事、仕える事とは何か？——UAL企業化宣言

庄子蔵人

僕、庄子蔵人は、自分らしさという各々の内に埋もれた価値観という文化を生き、他と共存、共栄する世を目指し、こどもと大人の「共育」関連企画をUALという名で活動しています。UALとはUniting Alternative Livesの略で、「自分を堂々と生きる・生きたい人々の集まり」とでも訳しています。

生物が生きる土台には自然があり、人の土台に共存（平和）と共栄がある。それは対話によって行われ、対話、そして人は社交を必要とし、我々は文化を用いて社交します。

UALが大切にしている文化とは、生産物以上の、心身に積もった数値化出来ない価値観、そしてコミュニケーションです。また、自分が身を置く環境を改めるという、「外者」（ソトモノ）になるという立場も大切にしています。

16歳手前で日本を脱出し、一人の日本人・外(国)人として24年間、身を置きました。結果、初めて日本の美と誇り、そして恥と危機感を知りました。その生活の中で様々な理由で外者になった人々に出会いました。故郷、国を去った我々全ての外者に共通することは、幾ら新しい土地で新しい文化を受け入れようが、我々には水と油のように、決して交わることのないルーツを大切に持ち、故郷に心を寄せ続けるということ。そんな僕には、「日本が何処にでもある何処かになる前に、各々が何処にでも居る誰かになる前に」という切実な想いがあります。

18歳でアートに出会ってから失敗、恥をかき続けながら今まで対話し続けて来ました。僕が示すアートとは、自分の好きや疑問を探求し、工夫して形にしたもの。アートとは心身に埋もれた価値観であり、それを文化とも呼びます。

対話とは、一人の意見を押し通すのではなく、未だ見ぬ答えや意見を出し、前より良く成ることを目的とする行為です。そして、そこには気構え、覚悟のようなものが必要だと思っています。岡本太郎さんが言っていた「思う存分に戦い合ってのみ（喧嘩）、調和は生まれる」を思い出し、ここから連想する、若い頃やっていたラグビー。試合中、相手とは殴り合いになるまで戦い、ノーサイド（日本だけで言われる言葉）の笛が吹かれれば、皆がビールで弥栄を唱え、互いを称え合います。

そんな文化の力や対話の可能性を、僕はこれまで一番長く住んだ土地、スペイン・バスクで深く知りました。ライブで行う紙芝居風作品、誇りを取り戻したバスク人の物語「BasQuing・What is your religion?」で表現していることの一部を、ここで紹介します。それは、家族の一員を殺した敵と同じ釜の飯を食べ、時間を共にすることで共存への解決法を当てもなく生み出していたバスクの仲間たちと過ごした日々にあります。

これまでの自分の活動は、社会や国、日本や世界、自分じゃない遠い世の為、人の為と、何処か自分を置き去りにして来たような違和感があります。それは、自分が経験した成りたくない、「今だけ、金だけ、自分だけ」の人種から自分を守っていたようです。そして、その原因は様々ですが、全て、お金も力も使う人の品位にあると信じられるようになってきました。今まで逃げてきた経済を本気で勉強すること（体験すること）が、18歳からアウトプットを様々変え「より良い世」を目指し、対話し続けて来た自分の「好き」や「必要」を貫き、生き続けるために不可欠であると考え、今ここにUALの会社・企業化を宣言します！

対話を求める活動を続けることは、決して自分だけの為でも、他人だけの為でもなく、我々の為である。何故なら、対話とは、あなたも私も、互いが前より良くなる為の行為だから。

UAL活動１：祭り・イベント
UAL活動２：交換留(遊)学・合宿
UAL活動３：インタビュー
UAL活動４：作品

仕事という文字の如く、仕える事。

世の中に優れた仕事は沢山あると思います。僕の仕事はそういう基準を超えて自分と交わってくる、どうしようもなく自分の心と繋がってしまう仕事です。

あえて一般的じゃないところを歩むつもりはないけれど、名のある仕事をして暮らすと、もう一生、自分を取り戻せなくなってしまうと感じてしまいます。

名のある仕事をしている人は、きっともっと広い心を持つりっぱな大人と言いましょうか。

僕が探しているのは、とっても孤独で、自分の中に既にあり、それが何かと上手く交わった時に初めて生まれる名も無い事。その仕事は自分そのもので、世間という広く曖昧なものとは少し距離を置きながら、人々にとって身近なものだとも思っています。

必要で不必要なそんな仕事は無形で、無限に広がる心です。教科書には載っていないから、経験し、人から学び、そして自分と向き合わなくてはなりません。常にブレながらブレずにやり続けなくてはいけないません。そして続けることで、偶然にも毎日の生活の中にこっそりヒントがあるものなのです。そしてそんなヒントは自分だけの救いであり、大切な友達のようなものなのです。そして、それらは自分だけのかけがえのない理解者なのです。一つ、一人でもそんな理解者がいるということは素晴らしく、そして美しいことだと思うのです。

庄子蔵人（しょうじ・くらうど）

1973年9月、東京都目黒区生まれ。16歳手前に日本を単独脱出、24年間一人の日本人、外国人、外者として様々な土地で暮らし、一番長く暮らした、スペイン、バスクから40歳で帰国し、福岡県、糸島移住、在住。Ecocolo、翼の大国、Tokyo Ska Paradise Orchestra、CinemaCaravan、仕立て屋のサーカス、ピエロック一座、まんまる、テトコトの先生などと活動。Roots Seeker、TraveLiving、BasQuing、JapaNing を経て UALの代表。

What Is Work, the Act of Serving — A Declaration of UAL’s Incorporation

Kuraudo Shoji

I, Kuraudo Shoji, live the culture of the values buried within each person — “one’s own likeness” — and, aiming for a world that coexists and co-prospers with others, carry out “co-education”-related projects for children and adults under the name UAL. UAL stands for Uniting Alternative Lives, which I translate as something like “a gathering of people who live, and want to live, as themselves, boldly.”

At the foundation on which living things live is nature, and at the foundation of people are coexistence (peace) and co-prosperity. These are carried out through dialogue; dialogue — and people — require sociality, and we socialize using culture.

The culture UAL values is, beyond products, the values accumulated in body and mind that cannot be reduced to numbers, and communication. We also value the stance of becoming an “outsider” (sotomono) — of revising the very environment in which one places oneself.

Just before turning sixteen, I escaped Japan and, as a single Japanese / foreigner, placed myself abroad for twenty-four years. As a result, I came to know, for the first time, Japan’s beauty and pride, and its shame and sense of crisis. In that life I met people who had become outsiders for various reasons. What all of us outsiders — who left our homeland, our country — share is that, no matter how much we accept a new culture in a new land, we hold dear, like water and oil that will never mix, roots that will never blend, and we keep our hearts turned toward home. For me there is an urgent wish: “Before Japan becomes some ‘anywhere’ that is everywhere, before each of us becomes some ‘anyone’ who is everywhere.”

Since meeting art at eighteen, I have kept up dialogue to this day, while failing and embarrassing myself. The art I point to is what one explores out of one’s own likes and questions and gives shape to through ingenuity. Art is the values buried in body and mind, and that, too, is called culture.

Dialogue is the act of, rather than forcing through one person’s opinion, putting forth answers and opinions not yet seen, with the aim of becoming better than before. And there, I think, something like readiness and resolve is needed. Recalling Taro Okamoto’s words, “Only by fighting each other to the full (a quarrel) is harmony born,” I associate from this the rugby I played when young. During a match, you fight your opponent until it nearly comes to blows, and once the no-side whistle (a phrase used only in Japan) is blown, everyone toasts one another’s flourishing with beer and praises one another.

I came to know such power of culture and possibility of dialogue deeply in the land where I have lived longest, the Basque Country of Spain. Let me here introduce part of what I express in a live, picture-story-style work — the story of the Basque people who recovered their pride, “BasQuing: What is your religion?” It lies in the days I spent with my Basque comrades, who, by eating from the same pot as the enemies who had killed a family member and spending time together, were aimlessly bringing forth a way to coexist.

My activity until now has carried a discomfort, as if I had somewhere left myself behind — for society and country, Japan and the world, a distant world that is not myself, for others. It seems I was protecting myself from the kind of human I experienced and do not want to become: the “only now, only money, only me” kind. And the cause, while various, lies — I have come to believe — entirely in the dignity of the person who uses money and power. Seriously studying (experiencing) the economy I have until now fled is, I think, indispensable to carrying through my own “likes” and “needs” — the ones with which, since eighteen, changing my outputs in many ways and aiming for a “better world,” I have kept dialoguing — and to keep living. And so, here I declare the incorporation of UAL into a company!

To continue an activity that seeks dialogue is by no means for oneself alone, nor for others alone, but for us. Because dialogue is an act in which both you and I become better than before.

UAL Activity 1: Festivals & Events
UAL Activity 2: Exchange Study (Play) Abroad & Camps
UAL Activity 3: Interviews
UAL Activity 4: Works

As the characters for “work” (shi-goto) suggest — to serve.

There are many fine jobs in the world, I think. My work is the kind that, surpassing such standards, intersects with me — work that, helplessly, ends up bound to my own heart.

I have no intention of deliberately walking an unusual path, but I cannot help feeling that, were I to make a living at a job with a name, I would never again be able to recover myself.

People who do jobs with a name are, shall we say, surely splendid adults with broader hearts.

What I am searching for is something very lonely, already within myself, born only when it intersects well with something — a nameless thing. That work is myself, and while keeping a little distance from the broad, vague thing called “the public,” I think it is also something close to people.

Such work — necessary and unnecessary — is formless, an infinitely expanding heart. Because it is not in textbooks, you must experience it, learn from people, and face yourself. You must keep doing it, wavering yet unwavering. And by continuing, by chance, there are hints hidden quietly within everyday life. Such hints are one’s own salvation, like a dear friend. And they are one’s own irreplaceable understanders. To have even one such understander is, I think, a wonderful and beautiful thing.

Kuraudo Shoji

Born September 1973 in Meguro, Tokyo. Just before turning sixteen, he left Japan alone and spent twenty-four years living in various lands as a single Japanese / foreigner / outsider. He returned to Japan at forty from the Basque Country of Spain, where he had lived the longest, and settled in Itoshima, Fukuoka Prefecture. He has worked with Ecocolo, Tsubasa no Taikoku, Tokyo Ska Paradise Orchestra, CinemaCaravan, Shitateya no Circus, Pieloc Ichiza, Manmaru, Tetokoto sensei, and others. After Roots Seeker, TraveLiving, BasQuing, and JapaNing, he is the representative of UAL.

일, 섬기는 일이란 무엇인가 ─ UAL 기업화 선언

쇼지 쿠라우도

저, 쇼지 쿠라우도는, 자기다움이라는 각자의 안에 묻힌 가치관이라는 문화를 살고, 타와 공존, 공영하는 세상을 지향하여, 어린이와 어른의 “공육” 관련 기획을 UAL이라는 이름으로 활동하고 있습니다. UAL이란 Uniting Alternative Lives의 약자로, “자기를 당당히 사는·살고 싶은 사람들의 모임”으로 번역하고 있습니다.

생물이 사는 토대에는 자연이 있고, 사람의 토대에 공존(평화)과 공영이 있다. 그것은 대화로 행해지고, 대화, 그리고 사람은 사교를 필요로 하며, 우리는 문화를 사용해 사교합니다.

UAL이 소중히 하는 문화란, 생산물 이상의, 심신에 쌓인 수치화할 수 없는 가치관, 그리고 커뮤니케이션입니다. 또한, 자기가 몸을 두는 환경을 새로이 한다는, “외자”(소토모노)가 된다는 입장도 소중히 하고 있습니다.

16세 직전에 일본을 탈출하여, 한 사람의 일본인·외(국)인으로 24년간, 몸을 두었습니다. 결과, 처음으로 일본의 아름다움과 자랑, 그리고 부끄러움과 위기감을 알게 되었습니다. 그 생활 속에서 다양한 이유로 외자가 된 사람들과 만났습니다. 고향, 나라를 떠난 우리 모든 외자에 공통되는 것은, 아무리 새로운 땅에서 새로운 문화를 받아들이더라도, 우리에게는 물과 기름처럼, 결코 섞이지 않는 뿌리를 소중히 가지고, 고향에 마음을 계속 보낸다는 것. 그런 저에게는, “일본이 어디에나 있는 어딘가가 되기 전에, 각자가 어디에나 있는 누군가가 되기 전에”라는 절실한 마음이 있습니다.

18세에 아트를 만난 이래 실패, 부끄러움을 당하면서도 지금까지 대화를 계속해 왔습니다. 제가 가리키는 아트란, 자기의 좋아함과 의문을 탐구하여, 궁리하여 형태로 한 것. 아트란 심신에 묻힌 가치관이며, 그것을 문화라고도 부릅니다.

대화란, 한 사람의 의견을 밀어붙이는 것이 아니라, 아직 보지 못한 답이나 의견을 내고, 전보다 좋아지는 것을 목적으로 하는 행위입니다. 그리고, 거기에는 마음가짐, 각오와 같은 것이 필요하다고 생각하고 있습니다. 오카모토 타로 씨가 말한 “마음껏 서로 싸워야만(싸움), 조화가 생긴다”를 떠올리고, 거기서 연상되는, 젊을 때 했던 럭비. 시합 중, 상대와는 때릴 정도까지 싸우고, 노 사이드(일본에서만 이야기되는 말)의 휘슬이 불리면, 모두가 맥주로 영광을 기원하며, 서로를 칭찬합니다.

그런 문화의 힘과 대화의 가능성을, 저는 지금까지 가장 오래 산 땅, 스페인·바스크에서 깊이 알게 되었습니다. 라이브로 행하는 가미시바이풍 작품, 자랑을 되찾은 바스크인의 이야기 “BasQuing·What is your religion?”에서 표현하고 있는 것의 일부를, 여기서 소개합니다. 그것은, 가족의 일원을 죽인 적과 같은 솥의 밥을 먹고, 시간을 함께함으로써 공존에의 해결법을 정처 없이 만들어내고 있던 바스크의 동료들과 보낸 나날에 있습니다.

지금까지의 자기의 활동은, 사회와 국가, 일본과 세계, 자기가 아닌 먼 세상을 위해, 사람을 위해, 어딘가 자기를 내버려 두고 온 듯한 위화감이 있습니다. 그것은, 자기가 경험한 되고 싶지 않은, “지금만, 돈만, 자기만”의 인종으로부터 자기를 지키고 있던 것 같습니다. 그리고, 그 원인은 다양하지만, 모두, 돈도 힘도 사용하는 사람의 품격에 있다고 믿을 수 있게 되어 왔습니다. 지금까지 도망쳐 온 경제를 본격적으로 공부하는 것(체험하는 것)이, 18세부터 아웃풋을 다양하게 바꾸며 “더 나은 세상”을 지향하고, 대화를 계속해 온 자기의 “좋아함”과 “필요”를 관철하고, 계속 살기 위해 불가결하다고 생각하여, 지금 여기에 UAL의 회사·기업화를 선언합니다!

대화를 요구하는 활동을 계속하는 것은, 결코 자기만을 위해서도, 타인만을 위해서도 아니고, 우리를 위함이다. 왜냐하면, 대화란, 당신도 나도, 서로가 전보다 좋아지기 위한 행위이기 때문에.

UAL 활동 1: 축제·이벤트
UAL 활동 2: 교환 유(놀이)학·합숙
UAL 활동 3: 인터뷰
UAL 활동 4: 작품

일이라는 문자처럼, 섬기는 일.

세상에는 뛰어난 일이 많이 있다고 생각합니다. 저의 일은 그러한 기준을 넘어 자기와 교차해 오는, 어쩔 수 없이 자기 마음과 이어져 버리는 일입니다.

굳이 일반적이 아닌 곳을 걸을 생각은 없지만, 이름 있는 일을 하며 살아가면, 이제 평생, 자기를 되찾을 수 없게 되어 버린다고 느낍니다.

이름 있는 일을 하고 있는 사람은, 분명 더 넓은 마음을 가진 훌륭한 어른이라고 할까요.

제가 찾고 있는 것은, 매우 고독하고, 자기 안에 이미 있고, 그것이 무언가와 잘 교차했을 때 비로소 태어나는 이름 없는 일. 그 일은 자기 자체이며, 세상이라는 넓고 애매한 것과는 조금 거리를 두면서, 사람들에게 친근한 것이라고도 생각하고 있습니다.

필요로 불필요한 그런 일은 무형이고, 무한히 펼쳐지는 마음입니다. 교과서에는 실려 있지 않으니, 경험하고, 사람으로부터 배우고, 그리고 자기와 마주해야 합니다. 항상 흔들리면서 흔들리지 않고 계속해야 합니다. 그리고 계속함으로써, 우연히도 매일의 생활 속에 살그머니 힌트가 있는 것입니다. 그리고 그런 힌트는 자기만의 구원이며, 소중한 친구 같은 것입니다. 그리고, 그것들은 자기만의 둘도 없는 이해자입니다. 하나, 한 사람이라도 그런 이해자가 있다는 것은 훌륭하고, 그리고 아름다운 일이라고 생각합니다.

쇼지 쿠라우도

1973년 9월 도쿄 메구로구 태생. 16세 직전에 혼자 일본을 탈출, 24년간 한 사람의 일본인·외국인·외자로서 다양한 땅에서 살며, 가장 오래 산 스페인·바스크에서 40세에 귀국하여 후쿠오카현 이토시마로 이주, 거주. Ecocolo, 翼の大国, Tokyo Ska Paradise Orchestra, CinemaCaravan, 仕立て屋のサーカス, ピエロック一座, まんまる, テトコトの先생 등과 활동. Roots Seeker, TraveLiving, BasQuing, JapaNing을 거쳐 UAL 대표.

Qué es el trabajo, el acto de servir — Una declaración de la incorporación de UAL

Kuraudo Shoji

Yo, Kuraudo Shoji, vivo la cultura de los valores enterrados dentro de cada persona — la “propia semejanza” — y, apuntando a un mundo que coexiste y co-prospera con los demás, llevo a cabo proyectos de “co-educación” para niños y adultos bajo el nombre de UAL. UAL significa Uniting Alternative Lives, que traduzco como algo así como “una reunión de personas que viven, y quieren vivir, como ellas mismas, con audacia”.

En la base sobre la que viven los seres vivos está la naturaleza, y en la base de las personas están la coexistencia (paz) y la co-prosperidad. Esto se lleva a cabo a través del diálogo; el diálogo — y las personas — requieren sociabilidad, y nos relacionamos socialmente usando la cultura.

La cultura que UAL valora es, más allá de los productos, los valores acumulados en el cuerpo y la mente que no pueden reducirse a números, y la comunicación. Valoramos también la postura de volverse un “forastero” (sotomono), de revisar el propio entorno en que uno se sitúa.

Justo antes de cumplir dieciséis años, escapé de Japón y, como un solo japonés / extranjero, me situé en el extranjero durante veinticuatro años. Como resultado, llegué a conocer, por primera vez, la belleza y el orgullo de Japón, y su vergüenza y su sentido de crisis. En esa vida conocí a personas que se habían vuelto forasteras por diversas razones. Lo que todos los forasteros — los que dejamos nuestra patria, nuestro país — compartimos es que, por mucho que aceptemos una nueva cultura en una nueva tierra, atesoramos, como agua y aceite que jamás se mezclarán, raíces que nunca se fundirán, y mantenemos el corazón vuelto hacia casa. Para mí hay un deseo apremiante: “Antes de que Japón se convierta en algún ‘cualquier sitio’ que está en todas partes, antes de que cada uno de nosotros se convierta en alguna ‘cualquier persona’ que está en todas partes”.

Desde que encontré el arte a los dieciocho, he seguido dialogando hasta hoy, fracasando y avergonzándome. El arte que señalo es lo que uno explora a partir de los propios gustos y preguntas y da forma a través del ingenio. El arte son los valores enterrados en el cuerpo y la mente, y a eso también se le llama cultura.

El diálogo es el acto de, en lugar de imponer la opinión de uno solo, exponer respuestas y opiniones aún no vistas, con el objetivo de volverse mejor que antes. Y allí, creo, es necesaria una cierta preparación, una cierta resolución. Recordando las palabras de Taro Okamoto, “Solo luchando unos contra otros hasta el final (una pelea) nace la armonía”, asocio con esto el rugby que jugaba de joven. Durante un partido, peleas con el adversario hasta casi llegar a los golpes, y una vez que se sopla el silbato del no-side (una frase que solo se usa en Japón), todos brindan con cerveza por el florecimiento mutuo y se elogian unos a otros.

Llegué a conocer ese poder de la cultura y esa posibilidad del diálogo profundamente en la tierra donde he vivido más tiempo, el País Vasco, en España. Permítanme presentar aquí parte de lo que expreso en una obra en vivo al estilo del kamishibai — el relato de los vascos que recuperaron su orgullo, “BasQuing: What is your religion?” —. Reside en los días que pasé con mis camaradas vascos, quienes, comiendo de la misma olla que los enemigos que habían matado a un familiar y compartiendo el tiempo, hacían surgir sin rumbo una manera de coexistir.

Mi actividad hasta ahora ha cargado con una incomodidad, como si en algún lugar me hubiera dejado a mí mismo atrás — por la sociedad y el país, por Japón y el mundo, por un mundo lejano que no soy yo, por los demás —. Parece que me protegía del tipo de humano que experimenté y no quiero llegar a ser: el del “solo ahora, solo dinero, solo yo”. Y la causa, aunque diversa, reside — he llegado a creer — enteramente en la dignidad de la persona que usa el dinero y el poder. Estudiar en serio (experimentar) la economía de la que hasta ahora he huido es, creo, indispensable para llevar adelante mis propios “gustos” y “necesidades” — los mismos con los que, desde los dieciocho, cambiando mis productos de muchas maneras y apuntando a un “mundo mejor”, he seguido dialogando — y para seguir viviendo. Y, así, ¡aquí declaro la incorporación de UAL como empresa!

Continuar una actividad que busca el diálogo no es de ninguna manera solo para uno mismo, ni solo para los demás, sino para nosotros. Porque el diálogo es un acto en el que tanto tú como yo nos volvemos mejores que antes.

Actividad 1 de UAL: Festivales y eventos
Actividad 2 de UAL: Intercambio de estudio (juego) en el extranjero y campamentos
Actividad 3 de UAL: Entrevistas
Actividad 4 de UAL: Obras

Como sugieren los caracteres de “trabajo” (shi-goto) — servir.

Hay muchos buenos trabajos en el mundo, creo. Mi trabajo es el tipo que, superando tales estándares, se cruza conmigo — un trabajo que, sin poder evitarlo, acaba ligado a mi propio corazón —.

No tengo intención de caminar deliberadamente por un camino inusual, pero no puedo evitar sentir que, si me ganara la vida en un trabajo con nombre, nunca más podría recuperarme a mí mismo.

Las personas que hacen trabajos con nombre son, digamos, sin duda adultos espléndidos con corazones más amplios.

Lo que busco es algo muy solitario, ya dentro de mí, que nace solo cuando se cruza bien con algo: una cosa sin nombre. Ese trabajo soy yo mismo y, mientras mantengo un poco de distancia con la cosa amplia y vaga llamada “el público”, creo que es también algo cercano a la gente.

Tal trabajo — necesario e innecesario — es sin forma, un corazón que se expande infinitamente. Como no está en los libros de texto, debes experimentarlo, aprender de la gente y enfrentarte a ti mismo. Debes seguir haciéndolo, vacilando y, sin embargo, sin vacilar. Y, al continuar, por casualidad, hay pistas escondidas en silencio dentro de la vida cotidiana. Tales pistas son la propia salvación, como un amigo querido. Y son los propios entendedores irremplazables. Tener aunque solo sea uno de tales entendedores es, creo, algo maravilloso y hermoso.

Kuraudo Shoji

Nacido en septiembre de 1973 en Meguro, Tokio. Justo antes de cumplir dieciséis años, escapó de Japón solo y pasó veinticuatro años viviendo en diversas tierras como un solo japonés / extranjero / forastero. Regresó a Japón a los cuarenta años desde el País Vasco, España, donde había vivido más tiempo, y se instaló en Itoshima, Prefectura de Fukuoka. Ha trabajado con Ecocolo, Tsubasa no Taikoku, Tokyo Ska Paradise Orchestra, CinemaCaravan, Shitateya no Circus, Pieloc Ichiza, Manmaru, Tetokoto sensei, entre otros. Tras Roots Seeker, TraveLiving, BasQuing y JapaNing, es el representante de UAL.

Що таке робота, служіння ─ Декларація корпоратизації UAL

Кураудо Шьоджі

Я, Кураудо Шьоджі, прагнучи проживати культуру цінностей, що приховані в кожному з нас — те, що зветься “самобутністю”, — і прагнучи світу співіснування й співпроцвітання з іншими, веду діяльність під назвою UAL — заходи, пов’язані зі “співвихованням” дітей і дорослих. UAL — скорочення від Uniting Alternative Lives, перекладаю це як “зібрання людей, які хочуть жити чи живуть собою впевнено”.

В основі життя біологічних істот лежить природа, а в основі людини — співіснування (мир) і співпроцвітання. Це здійснюється через діалог, і людина потребує спілкування, а ми використовуємо для спілкування культуру.

Культура, яку цінує UAL, — це більше, ніж продукт; це нерозраховувані цифрами цінності, що накопичилися в тілі й душі, та комунікація. Крім того, ми цінуємо позицію стати “стороннім” (sotomono) — оновити середовище, в якому себе розміщуєш.

За мить до 16 років я вирвався з Японії й 24 роки прожив як один японець-іноземець. У результаті я вперше пізнав красу й гордість Японії, а також сором і відчуття кризи. У тому житті я зустрічав людей, що стали “сторонніми” з різних причин. Спільне для всіх нас, “сторонніх”, що покинули рідні краї й країну: хоч би скільки ми приймали нову культуру в новій землі, ми, як вода й олія, плекаємо коріння, яке ніколи не змішується, і продовжуємо обертати серце до батьківщини. У мене, такого, є гостре бажання: “Поки Японія не стала якимось одним з безлічі місць, поки кожен з нас не став якимось одним з безлічі людей”.

Зустрівши мистецтво у 18 років, я з невдачами й соромом продовжував діалоги досі. Мистецтво, на яке я вказую, — це те, у що дослідили й перетворили на форму свої вподобання й сумніви, доклавши винаходів. Мистецтво — це цінності, приховані в тілі й душі, і це ж зветься культурою.

Діалог — це не нав’язування думки однієї людини, а дія, метою якої є висування ще не побачених відповідей чи думок і ставання кращими, ніж раніше. І, я думаю, для цього потрібна якась налаштованість, готовність. Згадую слова Таро Окамото: “Лише вволю борячись (бійка), народжується гармонія”, і регбі, яким я займався в молоді роки. Під час матчу б’єшся з суперником до того, що рукопаш, а коли свисток “no side” (вираз, що використовується лише в Японії), всі тостують пивом за “ясака”, вітають одне одного.

Силу такої культури й можливість діалогу я глибоко пізнав на землі, де прожив найдовше, — в іспанській Країні Басків. Тут поділюся частиною того, що я виражаю в творі у формі камісібай (картинної історії) у живому виконанні “BasQuing · What is your religion?” — у розповіді про басків, які повернули свою гордість. Це з тих днів, які я провів з друзями-басками, що, їдячи з одного казана з ворогом, який убив члена родини, спільно проводячи час, без чіткого плану народжували способи розв’язання співіснування.

Моя досі здійснювана діяльність викликає у мене відчуття дисонансу — наче я залишав себе десь у бік, заради суспільства та держави, Японії та світу, заради далекого світу, не свого, заради інших людей. Здається, це був спосіб захистити себе від раси, якою я не хочу ставати, від того, що я пережив — “лише тепер, лише гроші, лише я сам”. І причини різні, але я все більше вірю, що все це — в гідності людини, що використовує і гроші, і силу. Я вважаю необхідним по-справжньому вивчати (досвідчувати) економіку, від якої я тікав, щоб втілити власне “люблю” і “потрібно”, якому я з 18 років слідував, змінюючи різні форми вираження, прагнучи “кращого світу” та продовжуючи діалог, і щоб продовжувати жити. Тут і зараз я оголошую корпоратизацію UAL як компанії!

Продовжувати діяльність, що шукає діалогу, — це не лише заради себе, не лише заради інших, а заради нас. Бо діалог — це дія, через яку і ти, і я стаємо кращими, ніж раніше.

UAL Діяльність 1: Свята · Події
UAL Діяльність 2: Обмінні навчально-ігрові поїздки · Збори
UAL Діяльність 3: Інтерв’ю
UAL Діяльність 4: Творчість

Як вказують ієрогліфи “робота” (仕事), це — служити (仕える事).

У світі багато видатних робіт. Моя робота — це робота, що переходить за такі стандарти і змішується зі мною, і незборимо з’єднується з моїм серцем.

Я навмисне не маю наміру йти не загальноприйнятим шляхом, але відчуваю, що якщо жити, виконуючи “відому” роботу, я вже ніколи в житті не зможу повернути собі себе.

Люди, що виконують відому роботу, мабуть, ширші серцем, добрі дорослі, можна сказати.

Те, що я шукаю, — це самотня, що вже є в мені, безіменна справа, яка народжується лише тоді, коли вона добре змішується з чимось. Ця робота — це сам я, що тримає трохи дистанції від широкого й невизначеного “світу”, але водночас близький людям.

Така потрібна й непотрібна робота безформна, безмежно розширюване серце. Її немає в підручниках, тож треба досвідчити, вчитися від людей і зустрічатися з собою. Треба продовжувати, постійно коливаючись і не відхиляючись. І через продовження, як виявляється, у щоденному житті є таємно сховані підказки. І такі підказки — це лише твоє спасіння, такі дорогі, як друг. І вони — єдиний і незамінний розуміючий лише для тебе. Мати хоч одного такого розумника — це, на мою думку, чудово й красиво.

Кураудо Шьоджі

Народився у вересні 1973 року в Мегуро, Токіо. За мить до 16 років самостійно вирвався з Японії й 24 роки прожив у різних краях як один японець-іноземець-сторонній. Повернувся до Японії у 40 років із Країни Басків, Іспанія, де прожив найдовше, й переїхав до Іто-сіма, префектура Фукуока. Працював з Ecocolo, Tsubasa no Taikoku, Tokyo Ska Paradise Orchestra, CinemaCaravan, Shitateya no Circus, Pieloc Ichiza, Manmaru, вчителем Tetokoto та іншими. Після Roots Seeker, TraveLiving, BasQuing, JapaNing — представник UAL.