English /
한국어 /
Español /
Українська
Minding the Shop at Nawa Prasad
For thirty-two years—fifty years counting from the first generation—Hobbit Village in Nishiogikubo, Tokyo, has continued. It is an alternative-culture building whose first floor is an organic-vegetable greengrocer, second floor a restaurant, and third floor a bookshop and school. Nawa Prasad is the bookshop on that third floor. When I worked here from 1991, it was already a really interesting place where all sorts of people came and went. Freedom overflowed. When the first-generation Kikori quit in ’94 and I took over, I was very nervous. How do I get along with those people? But I had to do it.
In the ’90s and 2000s, books still sold, so I had the leeway to hire staff, and those staff’s personalities were quite something—though it was I who chose such people. In the ’90s especially, I learned much from lesbian and transgender staff. Knowing the diversity of sexuality up close becomes practice toward tolerance. At the same time, I was also raising children, so I relearned joy and innocence from my children, too.
In the late ’90s, I set up pop-up shops at the Japan tour of the Vietnamese monk Thich Nhat Hanh, and at transpersonal conferences and the like, and my relationships widened. I was also able to learn, little by little, about transcending the ego through Buddhism and psychology.
Why I titled this book Minding the Shop is because it was a bookshop many travelers visited. People who, even without actually roaming the world, somehow know that life is a journey. Because I run the shop, even when invited here and there, I more often decline. So—minding the shop. Also, the older one gets, the more there may be no next chance to meet. In this way, I have come to understand the dearness of people. Minding the shop was quite nice.
This book gathers the short pieces I had run as editor’s afterwords in the broadsheet of Hobbit Village School since ’94—excluding those I included in LOVE & PEACE: 100 Books Nawa Prasad Chooses, published in 2007—and adds supplementary writing. Compiling them, I realized that my writing seems to go back and forth between a private sensibility and a vast cosmic view. A great discovery from a small thing. Always, from a small thing. Small things are, each and every one, delightful and fun. The sprout in the veranda garden, the charcoal in the brazier, the exquisite taste of a dish, someone’s interesting remark, my mother, who a book sold to.
For those expecting a history of counterculture, there are only small episodes, so it may be a letdown. But as the reminiscences of one human being who thirsted for freedom, a few people (Tahara, Aoumi, and the editor Ota) told me it was interesting, so—well, that’s fine.
The bookshop will be carried on, as Planetary Prasad—abbreviated PuraPura Books—by Masato Tahara and Amy Aoumi from May 2026. What kind of bookshop it will become has added to the pleasures of my old age.
Maybe I’ll come by to visit now and then.
Yuriko Takahashi
Born in Nishiogikubo, Tokyo. Since 1994, she has presided over Nawa Prasad (bookshop) and Hobbit Village School. She has several translated books to her name. Her favourite things are: sky, clouds, leaf veins, flowers, charcoal fire, that which transcends human wisdom, and cooking. After thirty-two years as a bookshop owner, she has come to understand the quirkiness, poignancy, and goodness of humans—the creatures that most puzzled her. How wonderful!!
나와 프라사드에서 집 보기
32년간, 초대부터 세면 50년간, 도쿄·니시오기쿠보의 호빗토무라는 이어져 왔습니다. 1층이 유기 채소의 채소가게, 2층이 레스토랑, 3층이 책방과 학교의, 얼터너티브·컬처·빌딩입니다. 나와·프라사드는, 그 3층의 서점입니다. 제가 1991년에 근무한 무렵에는, 이미 다양한 사람들이 드나들어 매우 재미있는 곳이었습니다. 자유가 횡일하고 있었네. 94년에 초대 키코리 씨가 그만두고, 제가 이어받았을 때는 매우 긴장했습니다. 어떻게 저 사람들과 사귀지? 그러나, 안 할 수 없잖아.
90년대나 2000년대는 아직 책이 팔리고 있었으므로, 스태프를 고용할 여유도 있었고, 그 스태프들의 개성도 꽤였습니다, 라고 해도, 제가 그러한 사람들을 골랐던 것이지만. 90년대는 특히, 레즈비언이나 트랜스젠더 스태프로부터, 여러 가지 배웠습니다. 성의 다양성을 가까이서 안 것은, 관용에 이르는 연습이 됩니다. 또 동시에 육아도 하고 있었으므로, 어린이들에게서도, 기쁨이나 천진난만함을 다시 배웠습니다.
90년대 후반은, 베트남의 스님, 틱낫한의 일본 투어나, 또 트랜스퍼스널 회의 등에 출점하여, 인간 관계도 넓어졌습니다. 불교나 심리학에 의한 자아의 초극에 대해서, 조금씩 알 수도 있었습니다.
이 책을 왜 “집 보기”라고 붙였는가 하면, 많은 여행자가 찾아오는 서점이었기 때문입니다. 실제로 세계를 만유하지 않아도, 인생이 여로라고 어쩐지 알고 있는 사람들. 저는 가게를 하고 있으므로, 여러 가지 권유받아도, 거절하는 쪽이 많다. 그래서, 집 보기. 또, 나이를 먹을수록, 다음에 만날 기회는 없을지도 모른다. 이런 식으로, 사람의 사랑스러움을 알게 된 것입니다. 집 보기, 꽤 좋았습니다.
이번의 책은, 94년부터, 호빗토무라 학교의 카와라반에, 편집 후기로 단문을 싣고 있었으므로, 2007년에 낸 『LOVE & PEACE 나와 프라사드가 고르는 100권의 책』에 실은 것을 제외하고, 정리하여, 또 보족적으로 써 가했습니다. 정리해 보고 알게 된 것이지만, 저의 문장은, 프라이빗한 감각과, 큰 우주관 사이를 오가는 것 같습니다. 작은 일에서의, 큰 발견. 언제나, 작은 일에서. 작은 일은, 일일이, 기쁘고 즐겁습니다. 베란다 채소밭의 싹, 화로의 숯, 요리의 묘미, 누군가의 재미있는 발언, 어머니의 일, 책이 누구에게 팔렸는지.
카운터컬처 사를 기대하고 계신 분에게는, 작은 에피소드밖에 없으므로, 실망일지도. 그러나, 자유를 갈망하고 있던 한 사람의 인간의 추억담으로서는, 몇 명(다하라 씨, 에이미 씨, 편집의 오타 씨)에게서는 재미있다고 들었으므로, 뭐 됐어.
서점은 Planetary Prasad 약칭 PuraPura Books로서, 다하라 마사토 씨, 아오우미 에이미 씨가 2026년 5월부터 이어 줍니다. 어떤 서점이 될지, 노후의 즐거움이 늘었습니다.
가끔, 놀러 갈까나.
다카하시 유리코（高橋 ゆりこ）
도쿄·니시오기쿠보 태생. 1994년부터 나와·프라사드(서점)＋호빗토무라 학교를 주재. 번역서 수권 있음. 좋아하는 것은, 하늘·구름·잎맥·꽃·숯불·인지를 초월한 것·요리. 서점 주인 32년에, 가장 수수께끼였던 인간의, 이상함·애처로움·좋음을 알게 되었습니다. 다행이었습니다!!
Cuidando la tienda en Nawa Prasad
Durante treinta y dos años —cincuenta años contando desde la primera generación—, ha continuado la Aldea Hobbit, en Nishiogikubo, Tokio. Es un edificio de cultura alternativa cuya primera planta es una verdulería de hortalizas orgánicas, la segunda planta un restaurante y la tercera una librería y una escuela. Nawa Prasad es la librería de esa tercera planta. Cuando trabajé aquí desde 1991, ya era un lugar realmente interesante por el que entraba y salía todo tipo de gente. La libertad desbordaba. Cuando, en el ’94, el Kikori de la primera generación se retiró y yo tomé el relevo, me puse muy nerviosa. ¿Cómo me llevo con esa gente? Pero había que hacerlo.
En los años noventa y dos mil aún se vendían libros, así que tenía el margen para contratar personal, y las personalidades de ese personal eran toda una cosa: aunque era yo quien escogía a tales personas. En los noventa especialmente aprendí mucho del personal lesbiano y transgénero. Conocer de cerca la diversidad de la sexualidad se convierte en práctica hacia la tolerancia. Al mismo tiempo, también estaba criando a mis hijos, así que reaprendí, también, la alegría y la inocencia de mis hijos.
A fines de los noventa instalé tiendas pop-up en la gira japonesa del monje vietnamita Thich Nhat Hanh, y en las conferencias transpersonales y demás, y mis relaciones se ampliaron. También pude aprender, poco a poco, sobre trascender el ego a través del budismo y la psicología.
Por qué titulé este libro Cuidando la tienda es porque era una librería que muchos viajeros visitaban. Personas que, sin haber recorrido de verdad el mundo, de algún modo saben que la vida es un viaje. Como llevo la tienda, aunque me inviten aquí y allá, más a menudo declino. Por eso, cuidando la tienda. Además, cuanto mayor se hace uno, más puede ocurrir que no haya próxima oportunidad de encontrarse. De este modo he llegado a comprender lo entrañable de las personas. Cuidar la tienda estuvo bastante bien.
Este libro reúne las piezas cortas que había sacado como epílogos del editor en el boletín de la Escuela de la Aldea Hobbit desde el ’94 —excluyendo las que incluí en LOVE & PEACE: 100 libros que Nawa Prasad elige, publicado en 2007— y añade textos complementarios. Compilándolas, me di cuenta de que mi escritura parece ir y volver entre una sensibilidad privada y una vasta visión cósmica. Un gran descubrimiento a partir de una cosa pequeña. Siempre, a partir de una cosa pequeña. Las cosas pequeñas son, cada una, deliciosas y divertidas. El brote en el jardín de la veranda, el carbón en el brasero, el sabor exquisito de un plato, el comentario interesante de alguien, mi madre, a quién se le vendió un libro.
Para quienes esperan una historia de la contracultura, no hay sino pequeños episodios, así que puede ser una decepción. Pero como las reminiscencias de un ser humano que tuvo sed de libertad, unas pocas personas (Tahara, Aoumi y el editor Ota) me dijeron que era interesante, así que… bueno, está bien.
La librería será continuada como Planetary Prasad —abreviado PuraPura Books— por Masato Tahara y Amy Aoumi desde mayo de 2026. Qué clase de librería llegará a ser ha añadido a los placeres de mi vejez.
Quizá pase a visitar de vez en cuando.
Yuriko Takahashi
Nacida en Nishiogikubo, Tokio. Desde 1994 dirige Nawa Prasad (librería) y la Escuela de la Aldea Hobbit. Tiene varios libros traducidos en su haber. Sus cosas favoritas son: el cielo, las nubes, las venaciones de las hojas, las flores, el fuego de carbón, lo que trasciende la sabiduría humana y la cocina. Tras treinta y dos años como librera, ha llegado a comprender la rareza, la ternura y la bondad de los seres humanos —las criaturas que más la desconcertaban. ¡¡Qué bien!!
Догляд за домом у Нава Прасад
32 роки, а від першого власника — 50 років, продовжує існувати “Хоббіт-мура” в Нісі-Огікубо, Токіо. Це альтернативно-культурна будівля: 1-й поверх — крамниця органічних овочів, 2-й — ресторан, 3-й — книгарня і школа. Нава Прасад — книгарня на тому 3-му поверсі. Коли я прийшла туди працювати в 1991 році, там уже бувало багато різноманітних людей і це було страшенно цікаве місце. Свобода переливалася через край. У 1994 році, коли пішов перший власник Кікорі-сан, і я прийняла справу, я страшенно нервувала. Як же мені спілкуватися з тими людьми? Але треба ж робити.
У 90-ті й 2000-ні книги ще продавалися, тож була змога наймати працівників, і їхня індивідуальність була неабиякою, — щоправда, це я обирала таких людей. Особливо у 90-ті я багато чого навчилася від співробітниць-лесбійок і трансґендерів. Знайомство з різноманіттям сексуальності зблизька — це практика, що веде до толерантності. Водночас я ростила дітей, тож від них теж знову навчилася радості й невинності.
У другій половині 90-х ми виходили з виїзними книгарнями на японський тур в’єтнамського ченця Тіт Нат Гана та на трансперсональні конференції, і людські зв’язки розширилися. Я поступово дізналася і про подолання его через буддизм і психологію.
Чому ця книга названа “Догляд за домом”? Тому що це була книгарня, до якої навідується багато мандрівників. Люди, які, навіть якщо не блукають реально світом, якось знають, що життя — це подорож. Я тримаю крамницю, тож хоч мене й запрошують у різні місця, частіше відмовляю. Тому — “догляд за домом”. А ще: чим старшим стаєш, тим менше шансів зустрітися наступного разу. Так і починаєш розуміти милоту людей. “Догляд за домом” виявився доволі непоганим.
Ця книга — оскільки з 1994 року як післямову до інформаційного аркуша школи Хоббіт-мура я писала короткі тексти, я зібрала їх (за винятком тих, які вже були вміщені в “LOVE & PEACE: 100 книг, обраних Нава Прасадом”, виданих у 2007), і доповнила. Зібравши, я зрозуміла: мої тексти, здається, ходять туди-сюди між приватним відчуттям і великим космічним поглядом. Великі відкриття з маленького. Завжди — з маленького. Маленьке щоразу радує й тішить. Паростки городу на балконі, вугілля в жаровні, тонкощі смаку страви, чиєсь цікаве зауваження, мама, кому продалася книга.
Тим, хто чекає історії контркультури, тут лише маленькі епізоди — може, розчарування. Але як спогади однієї людини, що жадала свободи, кілька осіб (Тахара, Емі, редактор Ота) сказали, що цікаво, — тож, ну, нехай так.
Книгарня з 2026 року під назвою Planetary Prasad, скорочено PuraPura Books, перейде до Масато Тахари та Емі Аоумі. Якою стане книгарня — у мене побільшало радостей на пенсію.
Часом, мабуть, заглядатиму.
Юріко Такахасі
Народилася в Нісі-Огікубо, Токіо. З 1994 року веде Нава Прасад (книгарню) та школу Хоббіт-мура. Перекладала кілька книжок. Улюблене: небо, хмари, прожилки листя, квіти, жар вугілля, те, що виходить за межі людського розуму, і кулінарія. За 32 роки як власниця книгарні збагнула химерність, зворушливість і добро в людях — в тих, хто був для неї найбільшою загадкою. Як добре!!